Як живуть українські біженці в Німеччині
Прохання президента Зеленського до лідерів G7 про додаткову військову допомогу — це ще й про те, щоб зробити Україну безпечною для повернення біженців
Упродовж кількох днів безперервних зустрічей у Європі, на Близькому Сході та на саміті G7 у Хіросімі президент України Володимир Зеленський посилав чіткий меседж. Росія не повинна перемогти в Україні, на яку вона жорстоко напала п’ятнадцять місяців тому. І лідери в усьому світі мають визнати, що перемога України стане перемогою демократії та безпеки не лише для Києва, а й далеко за його межами.
Наполегливі заклики Зеленського та характер агресії Росії зробили питання України глобальними. Це вже не війна, яка обмежується Європою, навіть якщо Захід і так званий Глобальний Південь сприймають цю війну по-різному. Ця війна вплинула на продовольчу безпеку, оскільки Росія заблокувала експорт зерна з України, створивши дефіцит і різке зростання цін, особливо на Близькому Сході. Також Росія погрожувала Україні ядерним ударом.
Оскільки війна триває, стає дедалі очевиднішим, що її результат матиме величезні наслідки для безпеки європейського континенту, Заходу та майбутнього Росії всередині країни та за кордоном.
Також йдеться про життя 8,2 млн біженців — п’ятої частини населення України, — які знайшли прихисток в інших європейських країнах. І не забувайте про 5,9 млн внутрішньо переміщених осіб.
Німеччина вже приймає понад мільйон українців, з яких 80% дорослих — жінки. Понад 72% біженців мають вищу освіту — це велика знахідка для німецької економіки, якщо вони вирішать залишитися, і втрата для кадрового потенціалу України після закінчення війни.
З лютого 2022 року Берлін надає їм житло, освіту, роботу, можливість вивчати мову та, перш за все, безпеку. Але туга за heimat (батьківщиною) глибока.
Це почуття туги, можливості відновити відчуття спокою, можливості знову зібратися разом із родинами, коли поруч родичі та домашні улюбленці, було темою дуже особливої двомовної п'єси, яку зіграла група підлітків у берлінському Deutsches Theater 22 травня 2023 року. Дванадцять акторів, переважно з України, а також деякі неетнічні німці, були дуже особливими.
Коли Зеленський благав лідерів з усього світу захистити територіальну цілісність, незалежність і суверенітет своєї країни, вистава Linie 8 und Pudding für Alle! (Лінія 8 і Пудинг для кожного!) розповідала про почуття втрати, почуття ідентичності, почуття туги за домом.
Молоді актори, які живуть у різних частинах Берліна, були зібрані Junges DT, культурною молодіжною програмою, яку проводить Deutsches Theater. Обстановка і тема вистави були прості. Вона йшла на 8 лінії міського метрополітену. Кожен із учасників акторського складу описав свою улюблену зупинку.
У задній частині сцени був великий екран, на якому показувалося, як підлітки подорожують разом, спілкуються, сміються, уявляють, що відбувається в головах інших пасажирів. У міру розгортання короткої п'єси стає зрозуміло, що зібрання акторського складу породило особливу розмову про те, що означає дім.
Одна дівчина-підліток згадала свій дім у місті Харкові, який розбомбила Росія з самого початку війни, але тепер туди поступово повертається певна нормальність життя. Вона сумувала за сім'єю, собакою, тим побутом.
«Батьківщина — це відчуття миру, злагоди. Я хочу знову жити в Україні. Коли закінчиться війна, я хочу додому, в Дніпро», — сказала ще одна акторка.
Одна акторка сказала, що не знає, коли знову побачить всю свою родину. «Я хочу зберегти ці відчуття про дім», — сказала вона, і розповіла про те, як сумує за батьком.
Туга за домом була змішана з певною прихильністю до Берліна та гумором щодо міста. Для молодого акторського складу знайшлися місця з кумедними назвами, наприклад, район Wedding (весілля англійською). На одному етапі п'єси двоє акторів, імітуючи пропозицію про заручини, романтично сказали: «Wedding — це місце, де ви одружуєтесь…» У досвідчених берлінців це викликало сміх. Wedding — не найблагополучніший район міста.
Інші вихваляли чудові відкриті простори міста — зелений і великий Tiergarten (сад тварин).
Вистава пройшла чудово. Принаймні мені вона дала розуміння болю розлуки, спричиненого війною, і бажання повернутися.
Складно сказати, скільки українців, які живуть у Німеччині, повернуться додому. Опитування, проведене Федеральним відомством у справах міграції та біженців, показало, що 37% хочуть залишитися назавжди або до закінчення війни. Такі думки можуть змінюватися. Але якщо і коли мир повернеться, Києву знадобиться повернути якомога більше людей, які б допомогли відбудовувати свою країну.
Підлітки на сцені Deutsches Theater не вагалися щодо свого майбутнього.