Від прибічника Путіна до відмови від громадянства Росії: хто такий Олександр Нєвзоров
Що відомо про російського журналіста Олександра Нєвзорова - читайте в матеріалі ТСН.ua.
Надання громадянства України
3 червня 2022 року Олександр Нєвзоров повідомив, що він та його дружина Лідія отримали українське громадянство за визначні заслуги перед Україною. Однак на сайті президента України наразі немає офіційного указу про отримання Олександра Нєвзорова громадянства.
Сам Нєвзоров написав: "Про українське громадянство. Без зайвих слів. Кожен сам робить власний вибір. Важливо розуміти, що третього варіанту немає. Я встаю на бік жертви. І я страшенно вдячний тим змученим, зневіреним, закривавленим людям України, що дозволили мені зайняти серед них місце". Також він додав, що жертвою в цій війні виступає Україна, а злочинцем - Росія.
Про подання Нєвзоровим документів на отримання українського громадянства 3 червня 2022 року також повідомила і низка російських ЗМІ. Різніше про це заговорив в телеграмі і радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко, який додав до своїх публікацій начебно копію листа українського МЗС до Національної поліції від 28 квітня щодо перевірки осіб Нєвзорова та його дружини Лідії для можливої видачі громадянства. Однак підтвердити достовірність цих документів неможливо.
Коротка біографія Нєвзорова
Народився Олександр Глібович Нєвзоров 3 серпня 1958 року в Ленінграді (нині Санкт-Петербург, Росія). В дитинстві його виховували бабуся і мати. Дід Нєвзорова по материній лінії, Георгій Володимирович Нєвзоров, був генералом Міністерства держбехпеки, а в період між 1946 та 1955 роком очолював Управління МДБ СРСР із боротьби з бандитизмом Литовської РСР. Тоді ж він займався боротьбою з так званими "лісовими братами" (партизанський опір проти радянської влади в країнах Балтики). За словами самого Олександра, в дитинстві він часто з ад'ютантом діда приходив на конспіративні квартири, де священники РПЦ Московської патріархії доповідали про своїх прихожан.
Мати Галина Георгіївна працювала журналісткою в газеті "Зміна" ("Смена"). А про свого батька Олександр розповідав мало, стверджуючи, що ніколи його не бачив.
Навчався в школі з поглибленим вивченням французької мови, а потім вступив до Московської духовної семінарії, однак був відрахований з четвертого курсу. Згодом вступив до Літературного інституту імені Горького, потім навчався в Ленінградському університеті (філологічний факультет), але так і не закінчив жодного вищого навчального закладу.
Діяльність
В різні роки свого життя був послушником в монастирі РПЦ, співав у церковному хорі, працював каскадером, хранителем в музеї, репортером, вантажником, сценаристом, літературним секретарем. Також був членом редакційної колегії газети "День" Олександра Проханова, членом Думи Російського національного собору та організаційного комітету Фронту Національного порятунку. Як журналіст висвітлював бойові дії в Придністров'ї, Балтиці, Югославії, Чечні, Карабасі, Іраку. Був редактором Санкт-Петербургського телебачення.
Всеросійську популярність Олександр Нєвзоров отримав за часів перебудови, коли вів авторську програму на П'ятому каналі (тоді Ленінградське телебачення), яка називалася "600 секунд".
Від 1994 до 1998 року працював в олігарха Бориса Березовського як консультант-аналітик та консультант уряду РФ. В період між 1993 та 2007 роками Олександр Нєвзоров був депутатом Державної думи Росії. На деякий час пішов з політики та політичної журналістики. Однак від листопада 2001 до грудня 2002 року разом з Михайлом Леонтьєвим був співведучим аналітичної програми "Інший час" на Першому каналі.
Від липня 2007 до січня 2009 року Олександр Нєвзоров присвятив себе журналістиці. Вів авторську колонку в журналі "Профіль", а пізніше в тижневику "Однако". Також був ведучим інтернет-передачі "Уроки атеїзму", випуски якої тривали в середньому 9 хвилин.
Від листопада 2015 року вів спільно з Василем Уткіним програму "Паноптикум" на телеканалі "Дождь". А від січня 2017 року був постійним гостем програми "Невзоровские среды", яка щотижня виходила на радіостанції "Ехо Москвы".
За словами самого Нєвзорова, він від 2006 року працював радником Костянтина Ернста - генерального директора "Першого каналу". Також він дає приватні лекції за кордоном і медикам на латині (за гонорар).
Відношення Олександра Нєвзорова до Путіна і України
2012 року під час президентських виборів в Російській Федерації Олександр Нєвзоров не лише агітував за Володимира Путіна, але й був його довіреною особою. В той же час він стверджував, що він є "єдиним, хто зможе утримати від катастрофи імперію, яка щомиті розвалюється". До Першої чеченської війни, як розповідав сам Нєвзоров, він був затятим патріотом і навіть імперцем. Але після всього того, що відбувалося у Чечні, він зрозумів, що жодна імперія чи ідея імперії не варті удовиного та материнського горя, жертв серед цивільного населення.
Під час свого виступу 2019 року Олександр Нєвзоров стверджував, що більше не вважає себе ні "православним", ні "російським державником". У питанні російської агресії проти України цілковито стояв на стороні української держави. Хоча військових найманців-диверсантів, які були заслані на схід України, називав "друзями" і одночасно визнавав, що вони є "терористами". Про анексію Росією Криму сказав наступну фразу: "Лежала закривавлена, непритомна Україна, а із сумочки у неї стирчав Крим. Росія його забрала. Це називається мародерство".
Водночас під час різних виступів Олександр Нєвзоров вказував, що у всьому, що відбувається, зокрема і у російській агресії, немає провини Володимира Путіна, адже російський диктатор просто пристосовується до того, чого бажає російський народ. Свого часу російський журналіст та блогер підтримав надання автокефалії Православній Церкві України (тодішня УПЦ Київського патріархату).
Після початку повномасштабного російського вторгнення на територію України Олександр Нєвзоров повністю стояв на боці українських військ та інтересів. Навесні 2022 року він виїхав до Ізраїлю, щоб провести там відкриту лекцію. 23 березня 2022 року Головне слідче управління Слідчого комітету (СК) Росії порушило проти нього кримінальну справу, адже в його діях Росія угледіла "громадське поширення фейків про дії збройних сил Російської Федерації". Як вказувало слідство, 9 березня та 19 березня в своєму інстаграмі та на ютуб-каналі Олександр Нєвзоров опублікував інформацію про обстріл російськими військами пологового будинку в українському місті Маріуполь. Хоча до переліку "іноземних агентів" російський блогер та журналіст потрапив ще в квітні.
Більшість своїх випусків на власному ютуб-каналі Олександр Нєвзоров закінчував фразою "Слава Україні!". Також Нєвзоров, розповідаючи про полк "Азов", зазначав, що там служать чудові люди, які не мають відношення до нацистів.
Источник: tsn.ua