Весілля на фронті — нова реальність: історія кохання українських військових

У країни є майбутнє — якщо у це вірить народ. Гарною традицією в Україні після 24 лютого стали військові весілля та вінчання. Воїни створюють сім’ї на місцях базування власних підрозділів і просто на передовій.

На війні завжди присутнє кохання: палке, ніжне та вірне. Історія Дмитра та Світлани надихає та наштовхує кожного на теплі спогади про своє кохання.

Дмитро та Світлана знайомі понад десять років. Та вирішили повінчатися аж тепер. І організували усе просто на місці розташування бригади тероборони, в якій служить наречений. Дмитро — воїн 112-ї бригади тероборони. Вирішив вінчатися зі своєю обраницею серед побратимів, бо за час війни вони стали чи не найріднішими людьми. Тож обов’язково мають бути свідками обітниці молодят.

Я, Світлана, беру тебе, Дмитра, за чоловіка і обіцяю тобі любов, віртність і послушенство супруже. Та що не залишу тебе до смерті.

Самі ж молодята переповнені емоціями. Тому після церемонії ще небагатослівні.

За плечима ж у капелана — отця Івана Михайлишина — вже понад півтора десятка таких вінчань в умовах війни. Були й церемонії просто на передовій, каже священник.

І те, що люди хочуть одружуватись та створювати сім’ї у такий важкий час, — це показник віри у майбутнє, переконаний він.

Люди, які вінчаються, думають про майбутнє. Вони вірять в те, що війна закінчиться. Буде мирне життя, будуть діти, будуть внуки. Будуть відбудовані будинки. Це посилання в майбутнє, йдемо вперед, зупинятися не можна!