Верховний Суд скасував 5 років ув’язнення за проросійські відео: акаунт у ВК і IMEI телефону не збігалися з доказами

У постанові від 30 вересня 2026 року у справі № 591/9057/23 Верховний Суд у складі Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу чоловіка, засудженого за поширення в соціальній мережі «ВКонтакте» та месенджері Viber відеоматеріалів, що містили заперечення збройної агресії РФ проти України, виправдовування тимчасової окупації частини території України та глорифікацію осіб, які здійснювали цю агресію.

Суд перевірив доводи касаційної скарги щодо достовірності цифрових доказів і належності акаунта засудженому, а також питання про те, чи належно апеляційний суд розглянув аргументи захисту.

Обставини справи

Зарічний районний суд м. Суми вироком від 24 листопада 2025 року визнав чоловіка винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 та 3 статті 436-2 КК України. Йому призначили покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років із конфіскацією майна, крім житла.

За встановленими судом обставинами, у квітні — серпні 2022 року засуджений поширював через власний акаунт у соціальній мережі «ВКонтакте» відеоматеріали з YouTube, які, за висновками суду, містили заперечення збройної агресії РФ проти України, представлення її як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування тимчасової окупації частини території України та глорифікацію осіб, які здійснювали цю агресію. Крім того, у червні 2022 року він надіслав одному з користувачів Viber посилання на відеоролик аналогічного змісту.

Суд першої інстанції обґрунтував висновок про винуватість, зокрема, показаннями свідка, протоколами огляду сторінки в соціальній мережі та мобільного телефону, вилученого під час обшуку, а також інформацією операторів мобільного зв’язку.

Засуджений вини не визнав і стверджував, що зазначений в обвинуваченні ідентифікатор акаунта йому не належить. Він та його захисник звертали увагу на розбіжності між посиланнями, наведеними в протоколах огляду, і даними на фотознімках, а також на невідповідність IMEI пристрою, зафіксованого в інформації оператора мобільного зв’язку, номерам IMEI вилученого телефону.

Захист також порушував питання про необхідність додаткових перевірок і проведення експертиз для з’ясування обставин, які, на його думку, могли вплинути на достовірність доказів.

Сумський апеляційний суд ухвалою від 4 березня 2026 року змінив вирок лише в частині додаткового покарання, виключивши вказівку про конфіскацію майна, а в іншій частині залишив його без змін.

У касаційній скарзі засуджений просив скасувати рішення попередніх інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Він, зокрема, наголошував, що апеляційний суд не надав належної відповіді на аргументи захисту щодо належності акаунта та достовірності відомостей, зафіксованих у протоколах огляду й документах оператора мобільного зв’язку.

Верховний Суд погодився з касаційною скаргою частково, встановивши істотні порушення під час апеляційного перегляду.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд нагадав, що відповідно до статті 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

ВС вказав, що апеляційний суд повинен перевірити доводи скаржника та надати на них вичерпну відповідь.

Тобто, у своєму рішенні апеляційний суд повинен проаналізувати доводи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на них вичерпну відповідь, переконливо аргументувати свою позицію. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження.

Суд також звернув увагу на вимоги статті 419 КПК України, за якою в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких цей суд виходив, а також положення закону, якими він керувався. Якщо апеляційну скаргу залишено без задоволення, суд повинен навести підстави, з яких визнав її необґрунтованою.

У розглянутій справі апеляційний суд цих вимог не дотримався.

ВС зазначив, що доводи захисту щодо розбіжностей у протоколах огляду та фотознімках потребували належної перевірки:

Протоколи оглядів від 06 вересня та 15 листопада 2022 року у цьому кримінальному провадженні є одними з ключових доказів сторони обвинувачення, а тому наведені вище твердження засудженого щодо конкретних розбіжностей між змістом цих протоколів та доданими до них фотознімками не могли бути залишені без належної перевірки та мотивованої відповіді, зокрема, з огляду на те, що сторона захисту піддавала сумніву достовірність даних, що містяться у цих джерелах доказів.

Зокрема, засуджений звертав увагу на те, що в протоколі огляду від 6 вересня 2022 року зазначено один електронний ідентифікатор акаунта, тоді як на фотознімку № 7, доданому до протоколу, відображено інший. За його твердженням, саме цей інший ідентифікатор належав його акаунту.

Крім того, він указував на невідповідність між змістом протоколу огляду мобільного телефону від 15 листопада 2022 року та фотознімком № 9, на якому, всупереч тексту протоколу, не було зазначеного ідентифікатора.

ВС наголосив, що загального посилання на непідтвердження доводів недостатньо для їх спростування:

Водночас ігнорування цих доводів чи посилання суду апеляційної інстанції, зокрема, на те, що зазначені твердження під час апеляційного розгляду свого підтвердження не знайшли, саме по собі не є достатнім для їх спростування, оскільки не містить відповіді на поставлені засудженим конкретні питання, зокрема щодо невідповідності цифрових ідентифікаторів, а також щодо відсутності на фотознімку № 9 зазначеного у протоколі ідентифікатора.

Отже, апеляційний суд мав з’ясувати причини цих розбіжностей, оцінити їх та навести переконливі мотиви відхилення відповідних аргументів захисту. Проте цього зроблено не було.

Іншим істотним доводом захисту була невідповідність IMEI пристрою, зазначеного в документах оператора мобільного зв’язку, ідентифікаторам телефону, вилученого у засудженого.

Апеляційний суд відхилив цей аргумент, пославшись на те, що двосімковий телефон може мати два окремі IMEI, які відповідають кожній SIM-картці.

Однак таке пояснення апеляційного суду належним чином не спростовує доводів захисника. Зокрема, суд не встановив, яка природа наявного у матеріалах кримінального провадження іншого IMEI, що відмінний від тих, які зазначені у вилученому телефоні.

Посилання суду на наявність у телефоні двох SIM-карток пояснює лише можливість існування двох IMEI у двосімковому пристрої, однак не пояснює походження IMEI, зазначеного у додатку № 1 до протоколу огляду від 25 вересня 2023 року.

Водночас апеляційний суд не навів жодного технічного пояснення можливого зв’язку цього IMEI із мобільним телефоном, вилученим у засудженого, зокрема не встановив, чи з’ясовувалося це питання у спеціалістів під час судового розгляду в місцевому суді.

Таким чином, апеляційний суд не надав змістовної відповіді на довід сторони захисту щодо невідповідності зазначеного IMEI тим IMEI, які має вилучений у засудженого мобільний телефон, а також не навів інших переконливих обґрунтувань щодо значення цих розбіжностей у контексті доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Верховний Суд підкреслив, що встановлені недоліки стосувалися доказів, на які суд першої інстанції спирався, обґрунтовуючи винуватість засудженого. Тому апеляційний суд мав належно перевірити аргументи захисту та пояснити, чому вважає їх неспроможними.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, погодившись із висновками місцевого суду, не надав належної оцінки доводам апеляційних скарг сторони захисту та не навів переконливих мотивів їх відхилення, чим допустив порушення вимог статей 370, 419 КПК, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Водночас Верховний Суд пояснив, що самостійно усунути ці порушення в касаційному провадженні він не може. За статтею 433 КПК України суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, або вирішувати питання про достовірність доказів.

Суд зазначив, що апеляційний суд є судом факту та права і в межах своїх повноважень має можливість безпосередньо досліджувати обставини, докази та надавати їм власну оцінку.

З огляду на це Верховний Суд визнав необхідним призначити новий апеляційний розгляд, під час якого мають бути перевірені доводи сторони захисту та ухвалене законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.

Таким чином, Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу засудженого, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Источник: sud.ua