Следите за нашими обновлениями в
Ентомологи та інженери наклеїли крихітні QR-коди на спини тисяч медоносних бджіл у сільських районах Пенсільванії та Нью-Йорка, а також установили спеціальні датчики на вході до вуликів. Останні повинні були реєструвати кожен раз, коли комахи заходили або виходили, а також як довго їх не було.
Попередні дослідження припускали, що медоносні бджоли можуть збирати їжу на відстані до 10 кілометрів від своїх вуликів, але ентомологи припускають, що це трапляється рідко.
Мета полягає в тому, щоб зрозуміти, чи ця десятикілометрова оцінка є біологічно точною. Чи можемо ми точно визначити, як далеко медоносні бджоли відлітають від своїх вуликів? – каже Маргарита Лопес-Урібе, ентомологиня з Університету штату Пенсильванія і співавторка дослідження.
QR-коди, які називаються фідуціарними мітками, працюють як бейджі в офісній будівлі. Команда розробила автоматичну систему візуалізації з датчиком на вході до вулика для реєстрації кожного разу, коли бджола з міткою входить або виходить, що дозволяє ентомологам відстежувати індивідуальний час годування бджіл. Датчик реєструє індивідуальний ідентифікатор бджоли, дату, час, температуру і те, чи входить бджола в вулик, чи виходить з нього.
Процес роботи технології зчитування кодів: відео
Традиційна польова робота в ентомології зазвичай менш практична й результативна. Новий же підхід дає безпрецедентне розуміння поведінки медоносних бджіл.
"Ця технологія відкриває можливості для біологів вивчати системи у спосіб, який раніше був неможливий, особливо в органічному бджільництві" – додала Лопес-Урібе.
Річ у тім, що органічне бджільництво передбачає, серед іншого, дотримання достатньої відстані від промислових регіонів, щоб бджоли не збирали пилок на забруднених територіях. Однак, оскільки звичні відстані для харчування бджіл залишаються невловимими, рекомендації щодо органічної сертифікації можуть бути неточними в цьому плані.
"У польовій біології ми зазвичай просто дивимося на речі своїми очима, але кількість спостережень, які ми можемо зробити як люди, ніколи не зрівняється з тим, що може зробити машина", – каже вчені.
Загалом команда позначила понад 32 000 бджіл на шести пасіках QR-кодами розміром менше нігтя на мізинці. Вони не шкодять бджолам і не обмежують їх пересування:
Ми обирали молодих бджіл, щоб точніше відстежувати їхній вік, особливо коли вони починають літати і коли зупиняються,
– сказала Робін Андервуд з Пенсильванського університету, яка також брала участь у дослідженні.
Крім того, з молодими особинами легше працювати, оскільки вони ще не жалять.
Така тривала відсутність могла бути пов'язана з необхідністю довших пошуків їжі через відсутність квітів поряд. Наприклад, деякі довші подорожі відповідали періодам, коли рослини в цілому квітнуть менше. Тому бджолам, імовірно, доводилося летіти далі, щоб зібрати врожай.
Однак учені також визнали, що дані можуть бути спотворені бджолами, які просто ніколи не поверталися або входили у вулик під таким кутом, при якому QR-код на їхніх спинах не потрапляв у камеру. Наприклад, вони могли проповзти не по нижній доріжці на вході, а причепитися до верхньої частини отвору, біля самої камери.
Крім того, вчені "також з'ясували, що бджоли збирають корм протягом свого життя набагато довше, ніж вважалося спочатку", – каже Робін Андервуд.
Раніше ентомологи припускали, що медоносні бджоли живуть у середньому приблизно 28 днів, пояснила вона. Однак, "ми бачимо бджіл, які збирають корм протягом шести тижнів, і вони не починають збирати корм, поки їм не виповниться близько двох тижнів, тому вони живуть набагато довше, ніж ми думали".
Коли бджоли починають збирати корм, вони обмінюються інформацією про джерела їжі між собою за допомогою так званого "танцю вихляння". Зараз команда працює з дослідниками з Вірджинського технологічного університету, щоб узгодити дані про час годування з цією поведінкою, щоб продовжити дослідження того, як далеко бджоли подорожують від свого вулика.
Здається, Apple час задуматися над крихітними AirTags, щоб їх могли приклеїти до бджіл і слідкувати за точним маршрутом.
Источник: 24tv.ua