В Україні планують оцифрувати рукопис одного з найдавніших із збережених вертепів
Тексти та ноти Сокиринського (Галаганівського) вертепу XVIIІ століття, який є найдавнішим із збережених вертепів України, оцифрують у рамках проєкту “Вертеп. Необарокова містерія”.
“По завершенню робіт оцифрований рукопис та фотографії Вертепного будиночка із ляльками розмістять на сайті Музею театрального, музичного та кіномистецтва України”, – сказала піар-координаторку проєкту Лідію Карпенко.
Оригінальний примірник рукопису тексту з нотами XVIIІ століття не дійшов до нашого часу, сказала завідувачка відділу історії музики Музею театрального, музичного та кіномистецтва України Олена Кореняк. У другій половині XIX століття з нього переписали копію. І цей раритет разом із оригінальною Вертепною скринею XVIIІ століття зберігається в експозиції музею.
Зараз подивитися ноти Вертепу можна за посиланям.
Вертепне дійство у 1770 році показали родині Галаганів у Сокиринцях київські бурсаки. Господарю – прилуцькому полковнику Григорію Гнатовичу Галагану (1716-1777 роки) і його гостям вистава сподобалась, артистів винагородили, а ті у відповідь подарували Вертепну скриню з ляльками та текст. Ноти до вистави передали місцевому церковному хору.
“Текст Сокиринського вертепу характеризується динамічністю діалогів, соковитістю мови та своєрідністю народного гумору. Наша команда опрацювала цей рукопис. Це був цікавий творчо-пошуковий процес. У творенні нашої постановки нам було важливо працювати не з літературними версіями, а відтворити унікальну барокову музику та мову кінця XVIIІ століття”, – розповів куратор та вокаліст проєкту “Вертеп. Необарокова містерія” Руслан Кірш.
Дерев’яна скриня Сокиринського вертепу є найбільш вишуканою із усіх відомих вертепів. Складається із двох поверхів, сказано на сайті музею. Розмір скрині у висоту 1м 57 см, в довжину 1м 34 см, у ширину 31 см. Зліва і справа – входи для ляльок, які рухаються по прорізах у підлозі, закритому заячим хутром. На обох поверхах колони (4 нагорі і 6 внизу). Внутрішні стіни обклеєно шпалерами. Будова і розфарбовуння цього вертепу неодноразово привертали до нього увагу і майстрів, і аматорів сцени.
Всі 36 ляльок вертепу зроблені із дерева (окрім діви Марії) і виконані майстром різьбярем високої кваліфікації. Ляльки Сокиринського вертепу виразні. Костюми на ляльках ангелів і царів багаті, розшиті золотом.
Роти, носи, очі у всіх ляльок ретельно вирізьблені і розмальовані. Волосся, бороди, брови намальовані чорною фарбою. У вертепі майже всі ляльки одного розміру. Тільки Запорожець в півтора рази більший за інших, нагадуючи, що саме він є основним героєм.
Він одягнутий в широкі червоні шаровари, синю сорочку, підперезану рожевим поясом. Ліва рука його піднята і зігнута в лікті, права також піднята вгору. В ній – дерев’яна булава. Обличчя Запорожця нагадує зображення народного лубка XVIIІ століття.
Музей театрального, музичного та кіномистецтва України. Лялька Діви Марії.
Обличчя царя Ірода – чорні вуса, борода, довгий ніс. Голова тримається на ниточці, бо в потрібний момент, коли смерть змахне косою має впасти до низу. Одягнутий в золотий парчевий підрясник та червону ризу, обшиту по краях золотим галуном. На голові – вирізана із дерева золочена корона.
Лялька Діви Марії із блакитними очима, одягнута у блакитну ж сукню. Її руки складені на грудях. В лівій руці – новонароджений, загорнутий в білу тканину.
Найбільш виразні ляльки чортів. Дерев’яні, з невеличкими ріжками на голові, крилами, хвостиками і копитцями на ніжках. Істоти, пофарбовані в чорний колір, з червоними животами, пащами, вухами і очима, відштовхують і смішать одноразово.