Ураїнський телеком-регулятор працює всупереч закону України про НКЕК

Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку» №1971-IX чітко визначає: розвиток конкурентного ринку, підтримка інвестицій та врахування позиції операторів є не декларацією, а прямим обов’язком регулятора. Проте практика останнього року демонструє протилежне — системне ігнорування інтересів ринку, закритість ухвалення рішень та фактичне нехтування вимогами самого закону.

Стаття 3: НКЕК повинна розвивати ринок, а не руйнувати його

Стаття 3 Закону визначає основні завдання НКЕК:

• розвиток конкуренції та ефективного функціонування ринку електронних комунікацій;
• сприяння інвестиціям у телеком-інфраструктуру;
• підтримку інновацій та передбачуваності регулювання.

На практиці ринок бачить протилежне. Ігнорування проблеми демпінгу та кроссубсидування, а також небажання реагувати на незаконне стягнення плати «за муфти» з боку Укртелеком створює нерівні умови для операторів і провайдерів. У результаті інвестиційний ресурс бізнесу вимивається, а конкуренція послаблюється.

Замість дерегуляції та підтримки галузі в умовах війни, ринок отримує додатковий адміністративний тиск і спроби розширення повноважень самого регулятора.

Стаття 4: принцип балансу інтересів фактично не працює

Закон прямо вимагає від НКЕК дотримуватися принципу збалансованості інтересів держави, споживачів та суб’єктів господарювання. Регулятор не має права підтримувати одну групу учасників ринку за рахунок знищення інших.

Також Стаття 4 встановлює принципи:

• прозорості та відкритості;
• участі ринку у підготовці рішень;
• обґрунтованості регуляторних актів.

Саме тут виникає найбільше претензій з боку телеком-бізнесу. Представники ринку неодноразово заявляли про формальний характер консультацій, відсутність реального діалогу та непрозорість економічних розрахунків.

Окрему критику викликає практика публікації звітів та регуляторних документів без пояснення методик підрахунку показників або економічного обґрунтування рішень. Це прямо суперечить принципу обґрунтованості, закріпленому в законі.

Стаття 16: громадське обговорення перетворилося на формальність

Законодавство детально прописує процедуру консультацій із ринком:

• НКЕК зобов’язана публікувати проєкти рішень разом із аналізом їхнього впливу;
• регулятор повинен розглядати всі зауваження та пропозиції операторів;
• за результатами обговорення має готуватися довідка з аргументованим поясненням, чому конкретні пропозиції були прийняті або відхилені.

Саме ця норма дедалі частіше стає предметом критики з боку профільних асоціацій. Бізнес стверджує, що багато консультацій проводяться «для галочки», а позиція операторів фактично не впливає на фінальні рішення.

У результаті замість партнерської моделі регулювання формується система адміністративного диктату.

Ринок отримує підстави для судових позовів

Оскільки Закон прямо зобов’язує НКЕК діяти в межах принципів прозорості, обґрунтованості та балансу інтересів, системне порушення цих вимог створює для операторів юридичні підстави для захисту своїх прав.

Йдеться про:

• позови до суду щодо визнання рішень НКЕК протиправними;
• оскарження актів через порушення процедури громадського обговорення;
• звернення до Державна регуляторна служба України щодо невідповідності рішень базовим принципам державної регуляторної політики.

Фактично телеком-ринок дедалі частіше ставить питання: чи виконує НКЕК своє основне призначення — бути незалежним арбітром і драйвером розвитку галузі, чи регулятор поступово перетворюється на структуру, що працює всупереч власному закону та інтересам розвитку цифрової економіки України?