У Стародавньому Римі використовували "магію", щоб угамувати неспокійних духів
Ще за часів, коли про мікроби та антибіотики не було й гадки, не дивно, що древні люди мали досить… несподівані способи уберегтися. Само собою зрозуміло, що наші предки любили магію. Існували татуювання проти прокльонів, для захисту породіль і навіть любовні заклинання. Однак археологи виявили на південному заході Туреччини досить дивний приклад цієї стародавньої практики навіть для наших предків, як пише IFLScience.
"Часом археологічні знахідки дозволяють зазирнути за межі звичайного матеріалу, але у саму свідомість та мислення древніх людей, — пояснюють автори дослідження. — Кремаційне поховання зі східного некрополя Сагалассос на південному заході Туреччини якраз і дозволяє це зробити. Адже там збережено поховальні ритуали, які явно відрізняються від інших сучасних поховань на цьому місці".
За весь час розкопано чимало давньоримських поховань, і це, ймовірно, також належить до ранньоімперського періоду, приблизно між 25 р. до н.е. і 100 р. н.е. І хоч існує величезна кількість різних поховальних ритуалів, це вирізняється з-поміж інших.
Останки кремували, оточили різними речима, зокрема навмисно зігнутими цвяхами, і зрештою замурували в землі під шаром цегли і вапна. Розміщення цвяхів наче утворює магічний бар'єр навколо поховального вогнища. Тож перетворення місця вогнища на поховання та використання цегляного/вапняного покриття також є унікальними серед поховальних ритуалів на Сагалассосі.
На думку дослідників, це може бути давнім найжорстокішим заняттям — полюванням на вампірів.
Цвяхи і цеглу поєднували, щоб утримати мертвих, а вапно явно вказує на страх перед неспокійними мерцями. Незалежно від причини, що призвела до трагічного випадку, вона, схоже, залишала загиблих з наміром помститися, а живих — зі страхом перед поверненням померлих.
Цвяхи, чи то цілі, чи зігнута, або ж навіть зламані, були поширеним явищем у давньоримських могилах. Все через те, щоб захистити померлого у потойбічному світі, або ж як межу, яка не дозволяла б їм повернутися у світ живих.
Отже, чи є ця могила відповіддю Стародавньої Туреччини графу Дракулі? Дослідники достеменно не знають, однак сподіваються, що сама унікальність цього химерного і моторошного поховання може допомогти зламати певний опір ідеї магічних вірувань в археологічній спільноті. А зі свого боку це сприятиме детальнішому вивченню матеріальності магії та ритуалів, а ще унікальних поховань.