У Сінгапурі запустили перший у світі біосервер на людських нейронах
Фантастичний сценарій, у якому комп’ютери працюють на людських нейронах, схоже, поступово перестає бути фантастикою. У Сінгапурі дослідники запустили систему, яку називають одним із перших у світі біосерверів — обчислювальну платформу на основі живих людських клітин.
В основі розробки — 20 біокомп’ютерів, що містять загалом близько 16 мільйонів людських нейронів, вирощених зі стовбурових клітин. Саме поєднання біологічної тканини та електроніки відкриває принципово новий напрямок розвитку обчислювальної техніки.
Комп’ютер, який працює на нейронах
На відміну від традиційних процесорів, де інформація обробляється за допомогою електронних сигналів у кремнієвих схемах, біокомп’ютер використовує здатність живих нейронів формувати зв’язки, передавати сигнали та адаптуватися до отриманої інформації.
Дослідники вирощують нейронні культури зі стовбурових клітин, після чого інтегрують їх із електронними системами. Таким чином формується своєрідний гібрид: частина обчислювальної системи є живою тканиною, а частина — традиційною електронікою.
За повідомленнями про проєкт, для отримання клітин використовуються різні біологічні джерела, зокрема клітини нервової тканини та ембріонального походження. Це одразу породжує не лише технологічні, а й серйозні етичні питання.
У 100 разів економніший за звичайний сервер
Одна з головних переваг біокомп’ютерів — надзвичайно низьке енергоспоживання.
Система потужністю близько 1 кВт потребує більш ніж у сто разів менше електроенергії, ніж традиційна обчислювальна система аналогічного класу, для роботи якої може знадобитися понад 100 кВт.
Це особливо важливо на тлі стрімкого розвитку штучного інтелекту. Сучасні дата-центри для навчання та роботи великих AI-моделей споживають величезні обсяги електроенергії. Чим потужнішими стають нейромережі, тим гострішою стає проблема вартості їхнього обслуговування та енергоспоживання.
Живі нейрони, які еволюція мільйони років пристосовувала до надзвичайно ефективної обробки інформації, потенційно можуть запропонувати зовсім інший підхід.
Навіщо це потрібно штучному інтелекту?
Головна мета таких розробок — не створення «мозку в банці», а пошук нових принципів для розвитку штучного інтелекту.
Людський мозок здатний виконувати складні завдання, використовуючи порівняно невелику кількість енергії. Саме ця ефективність давно приваблює інженерів, які намагаються створити принципово нові архітектури обчислювальних систем.
У перспективі біокомп’ютери можуть використовуватися для дослідження роботи мозку, тестування алгоритмів машинного навчання та створення нових AI-систем, які поєднуватимуть електронні компоненти з живими нейронними мережами.
І це вже не зовсім теоретична перспектива: у світі активно розвивається напрям wetware computing, у якому живі клітини стають частиною обчислювальної системи.
До Скайнету ще далеко. Але напрямок показовий
Втім, говорити про появу справжнього «Скайнету» поки що явно передчасно. Сучасні біокомп’ютери не мають людської свідомості, самостійності чи здатності діяти як повноцінний штучний інтелект.
Але сам факт створення масштабної системи з мільйонів живих людських нейронів демонструє, наскільки далеко зайшла технологія.
Поки одні компанії будують дедалі потужніші дата-центри з тисячами GPU, інші вчені намагаються поставити поруч із кремнієвими процесорами живу нервову тканину.
І тут виникає парадокс: можливо, наступний великий прорив у штучному інтелекті буде пов’язаний не з тим, щоб зробити кремнієві процесори ще потужнішими, а з тим, щоб навчитися використовувати те, що природа вже створила — живі нейрони.
До повстання машин ще далеко. Але комп’ютери, які працюють разом із людськими нейронами, — це вже не сюжет наукової фантастики, а цілком реальний напрямок розвитку технологій.