У бункері, в космосі чи під водою: де тепер ховатимуть датацентри
Іранські атаки на два датацентри Amazon в ОАЕ та один у Бахрейні на початку березня вплинули на роботу банкінгу в регіоні, зупинили доставки, поїздки на таксі та інші щоденні сервіси. Ми бачимо, як датацентри та хмарні технології стають стратегічною мішенню, бо саме вони забезпечують економіку, зв’язок, сервіси та військові процеси. А отже і потребують більшого захисту.
Раніше, щоб убезпечити свої дані, достатньо було перенести їх у датацентр за кордоном. Але у війнах дедалі активніше використовують дрони та інші роботизовані системи, а навіть локальні конфлікти можуть швидко виходити за межі однієї країни. Через це під ударом опиняються й віддалені центри управління, які не перебувають безпосередньо на території бойових дій.
За роки повномасштабної війни українські хмарні провайдери, зокрема GigaCloud, вибудували георозподілену архітектуру, здатну підтримувати роботу навіть у критичних умовах. Так інфраструктура нашої компанії охоплює п’ять датацентрів в Україні та ЄС, а також спирається на партнерство з глобальними мережами датацентрів, які можуть стати додатковою опорою під час надзвичайних ситуацій. Але чи можна взагалі заховати датацентр, убезпечивши від атак? Складно — але можливо.
Ось декілька проєктів, які вже готові захистити дані від ракетних атак, природних катаклізмів чи навіть ядерного удару.
Датацентри в бункерах
Шведський інтернет-провайдер Bahnhof має власний Pionen Data Center, що вважається однією з найбільш захищених будівель — саме через це в ній навіть розміщували свої сервери Wikileaks. Колись на місці датацентру був ядерний бункер, розташований на глибині 30 метрів під землею в Стокгольмі: компанія викупила це місце у 2007 році, і щоб зробити об’єкт достатньо великим, довелося додатково підривати ще 4000 м³ скелястої породи.
Вхід у приміщення складається з системи дверей, кожна з яких не відчиниться, поки не закриється попередня. Системи охолодження тут працюють через підводні турбіни, розташовані біля входу. Окрім складних технологій, розробники датацентру подбали і про інтер’єр: для працівників всередині обладнали водоспади, акваріуми та багато рослин.
Через сучасну безпекову ситуацію в Європі Bahnhof також збирається створити ще один аналогічний датацентр в бункері. У 2025 році вони відмовилися від багаторічного проєкту з побудови великого наземного датацентру в Стокгольмі і зробили ставку на новий об’єкт у бункері в Гетеборзі. Приміщення розміром 6000 м² було створене під час Другої світової, щоб захистити виробничі потужності Швеції у випадку активних воєнних дій. Об’єкт захищений 30-метровим шаром суцільної гірської породи, здатний витримувати авіаудари та ядерні атаки, має додаткові шлюзи та захист від електромагнітного імпульсу.
Хоч і не зовсім у бункері, але теж в колишньому військовому об’єкті розташований норвезький датацентр SVG-Rennesøy від компанії Green Mountain. Його розробники використали для приміщення високозахищений склад боєприпасів НАТО у гірському масиві, з площею 22 600 м². Rennesøy захищений не лише від атак і природних катастроф, а й від енергетичних ризиків: об’єкт підключений одразу до трьох незалежних ліній живлення від кількох гідроелектростанцій.
Переобладнані шахти
У Норвегії на глибині понад 700 метрів усередині колишньої шахти розташований Lefdal Mine Data Center. За масштабом це дуже великий майданчик розміром до 120 тисяч м², з шістьма рівнями і потужністю до 200 МВт (тобто в теорії міг би забезпечити електрикою 100 тисяч будинків). Завдяки розміщенню датацентр природно захищений від електромагнітних імпульсів і ракетних ударів.
При цьому Lefdal Mine Data Center є екологічним. Об’єкт розташований біля холодного фйорду, воду з якого використовують для охолодження, і такий підхід більш ощадливо використовує воду та зменшує вуглецевий слід датацентру.
Ще один амбітний проєкт — Trentino DataMine в межах діючої шахти в Альпах. Зазвичай шахти мають підвищену вологість, через що в них важче забезпечити безпеку для техніки. Однак особливість цього місця в тому, що шахта розташована в сухій і стабільній доломітовій породі. Датацентр розміщений приблизно на глибині 100 метрів, а природна ізоляція шахти і той факт, що вона паралельно використовується для видобутку порід, зменшує потребу в активному охолодженні.
Проєкт коштує понад €50 млн і зараз перебуває в фінальній стадії побудови.
Вихід у космос
Космічні датацентри здатні використовувати сонячну енергію 24/7, не потребують воду для охолодження та приносять середньому у 20 разів менше операційних витрат. У них також краща фізична ізольованість: поки події «Зоряних війн» залишаються фантастикою, знищити чи взламати ці датацентри значно важче, ніж статичну будівлю на Землі.
Уже є перші реальні кроки з перенесення датацентрів у космос. Зокрема цим активно займається Starcloud, компанія з екосистеми стартапів, яких підтримує виробник графічних процесорів NVIDIA. Її СЕО Філіп Джонстон впевнений, що «через 10 років майже всі нові датацентри будуть будуватися в космосі», і в листопаді 2025 року компанія вже вдало запустила перший супутник Starcloud-1, оснащений графічним процесором Nvidia H100.
У планах Starcloud — запустити в космос 88 тисяч супутників, що будуть займатися переважно інференсом ШІ, та впродовж 2026 року стати першими, хто буде майнити біткоїн у космосі.
Підводні датацентри
Датацентри під водою важче виявити та знищити обстрілами чи пошкодити ударною хвилею. Ще у 2020 році Microsoft успішно протестувала цю технологію в межах проєкту Project Natick: капсулу з понад 800 серверами опустили приблизно на 35-метрову глибину біля Оркнейських островів у Шотландії. Експеримент показав, що навіть у такому незвичному середовищі датацентри можуть стабільно працювати, і до того ж економити на системах природного охолодження. А показник відмови серверів через несправність у воді виявився у 8 разів менший, аніж під час роботи у звичайних умовах на суші.
Найбільше підводні датацентри зараз тестує Китай. У рамках національної стратегії країна хоче зробити Шанхай інноваційним центром та підняти ринок хмарних технологій лише у цьому місті до $28,25 мільярдів до 2027 року. І одним із таких проєктів став підводний датацентр компанії Highlander Group, яка спеціалізується на інтелектуальних рішеннях для морської навігації. У 2025 році, під час першої фази проєкту, запуск якої вартував $226 млн, контейнер з серверами опустили на дно біля узбережжя спеціальної зони Ліньган у Шанхаї. Вже під час презентації цього етапу ключові китайські провайдери зв’язку відразу домовилися розширювати потужність датацентру до 500 МВт.
Офіційна причина такого проєкту: енергоефективність та економія землі. Датацентр на 95% працює на вітрових турбінах, економить на охолодженні 90% та займає значно менше простору, ніж наземний аналог, що важливо для густонаселеного Шанхаю. І хоча військові мотиви прямо не озвучуються, стратегічно цей об’єкт буде теж важче вивести з ладу у випадку обстрілів.
Бункери, шахти, підводні модулі й навіть космос — усе це виглядає футуристично, але насправді є відповіддю на цілком практичне питання: як забезпечити безперервність сервісів у світі, де під ударом опиняється фізична основа цифрової економіки. І хоча далеко не всі ці моделі стануть масовими вже завтра, сам напрямок очевидний: датацентри майбутнього мають вміти виживати в умовах нових воєнних, енергетичних і кліматичних криз.
Источник: speka.ua