У 400 разів швидше за Starlink: в NASA оновили рекорд швидкості передачі даних з космосу на Землю
У NASA повідомили, що експериментальна система супутникового лазерного зв’язку досягла нового рекорду – 200 Гбіт/с по низхідному каналу. Це в 400 разів швидше, ніж дозволяє найкращий тариф Starlink (500 Мбіт/с). За шість хвилин проходження над наземною станцією зв’язку супутник по системі TeraByte InfraRed Delivery (TBIRD) встигає передати кілька терабайт даних. Подібний зв’язок виведе космічну комунікацію на новий рівень, і цей час не за горами.
Експериментальний кубсат NASA Pathfinder Technology Demonstrator 3 (PTD-3) виведено у космос у травні минулого року місією Transporter-5 компанії SpaceX. На борту невеликого супутника встановлено блок лазерного зв’язку розмірами із «коробку для взуття» та масою 11 кг. Блок переважно зібраний з комплектуючих, доступних у вільному продажу. Спеціально для проєкту довелося виготовити лише невелику кількість вузлів. У цьому особливість проєкту — він не повинен бути надто складним і дорогим.
У червні минулого року блок лазерного зв’язку на орбіті встановив перший абсолютний рекорд, передавши Землю дані зі швидкістю 100 Гбіт/с. Таку високу швидкість вдалося досягти за рахунок короткої хвилі лазерного променя порівняно з радіосигналом. Але в цьому ж крилися труднощі: промінь необхідно направляти точно на приймач (ним став невеликий телескоп в OCTL JPL) і погода має бути хорошою без хмар.
До речі, на процес спрощення конструкції лазерного передавача дуже вплинуло те, що розробники відмовилися від індивідуальної системи наведення лазерного променя на земний приймач. Система наводиться підрулюванням двигунами кубсату. Так виявилося практичніше і досить надійно.
Крім апаратної частини, розробникам довелося дещо модернізувати протоколи передачі даних. Зокрема, у разі появи помилки передачі даних повторно передається лише блок з помилкою. Це дозволяє не завантажувати канал непотрібними повтореннями і веде до збільшення загальної швидкості трансляції.
Разом із фахівцями NASA у проєкті беруть участь Лабораторія ім. Лінкольна Массачусетського технологічного інституту (MIT-LL) у Лексінгтоні, штат Массачусетс, де зібрали корисне навантаження; компанія Terran Orbital, яка виготовила супутникове шасі та сам супутник; та розташована у Випробувальній лабораторії оптичного зв’язку (OCTL) Лабораторії реактивного руху NASA (JPL) у Південній Каліфорнії наземна станція.
У майбутньому блоки лазерного зв’язку повинні забезпечити комунікаційними каналами постійні місії на Місяці, Марсі і далі. Також високошвидкісні оптичні канали з’являться у нових космічних наукових приладах, включаючи телескопи. Там очікується отримання гігантських обсягів інформації, і все це треба передавати на Землю.