Тотальний контроль: російська влада встановила понад півмільйона камер відеоспостереження

Вся логіка дій авторитарних режимів заради виживання та підтримання власної життєдіяльності, спрямована на тотальний контроль своїх співгромадян. Для цього вони використовують всі ресурси країни, новітні досягнення у сфері комунікацій, не виключенням стало вуличне відеоспостереження.

Кількість відеокамер по всій росії, підключених до системи розпізнавання облич, досягла 508 тисяч, як видно з даних офіційних порталів регіональних органів влади та мнс рф, котрі вивчали The Moscow Times.

Лідером за кількістю таких пристроїв – 216 тисяч – є москва, де система розпізнавання облич запрацювала у 2017 році, а покриття відеоспостереженням стало майже тотальним – 74% громадських місць та 90% житлового сектору.

Більше 80 тисяч пристроїв встановлено у підмосков’ї, 67 тисяч – у санкт-петербурзі. На четвертому місці – татарстан, де працює 32 тисячі камер.

Майже 13 тисяч пристроїв встановлено у свердловській області, 11,7 тисяч – в ульяновській. Активно встановлюються камери в анексованому Криму, де їх число перевалило за 1,5 тисяч. Найбільш «сліпі» регіони – чукотка (15 камер), курська область (53), кіровська область (54) та ненецький автономний округ (70).

Витрати на створення мережі відеоспостереження різко зросли після початку четвертого терміну президентства путіна. У 2019 – 2020 р.р. для цього через програму «Безпечне місто» та «Безпечний регіон» було виділено 18,5 млрд рублів – у 2,5 рази більше, ніж за попередні чотири роки.

Поки до системи розпізнавання облич підключені тільки спеціалізовані камери, проте не виключено, що до неї інтегровані й інші.

“Технології поступово дешевшають, стаючи більш доступними, інтегруючись одна з одною. Наступний крок – сегрегація громадян за ступенем їх лояльності та громадської поведінки. І це вже не за горами”, – пояснює ведучий юрист «роскомсвободи» саркіс дарбинян.

У своєму прагненні до тотального контролю влада рф не обминула й сусідні країни. Відомо, що за януковича росіяни намагались просунути ідею встановлення відеокамер на українських об’єктах торгівлі, вокзалах, аеропортах, але невідомо чи вдалося здійснити вказаний задум.