Що вчені України дізналися про російський ОПК та його технології
Був я на Загальних зборах НАН України. Уважно слухав доповідь генерал-майора
Інформація такого штибу озвучувалася вперше на широкий загал без усіляких грифів таємності. Слайдів було усього 15 штук, бо більшого розповідати не можна було, але кожен з них у мене особисто викликав гордість за наших науковців.
Думаю, ні для кого не секрет, що українські вчені безпосередньо залучені до програм підвищення обороноздатності країни, співпраці з оборонними підприємствами тощо.
Це не секрет і для росіян (вони взагалі не тупі, якщо що), тому з перших місяців широкомасштабної війни ракети летіли по дуже цінних для сил оборони наукових інститутах і лабораторіях.
(До речі, початок доповіді президента НАН України Анатолія Загороднього був присвячений якраз зруйнованим будівлям і знищеному обладнанню внаслідок таких ударів).
Так от. Що розповів генерал-майор Ігор Чепков з Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних сил України?
Наші вчені-хіміки досліджували теплозахисне покриття керованого реактивного снаряду 9М549, Торнадо-С, елементи корпусу, покриття корпусу, вибухову речовину крилатої ракети Іскандер-К.
А науковці з іншого інституту спільно зі спеціалістами-військовими, які знешкодили підривач, що мав самознищити секретні елементи, змогли фактично розібрати Іскандер-К на запчастини.
Означені дослідження дали можливість Україні дізнатися багато нового як про російський ОПК, так і використані ним технології. Вчені з того ж інституту вивчили елементи динамічного захисту Релікт.
Результати дозволять нашим військовим не тільки успішніше боротися з російською бронетехнікою, а й розробити ефективніші системи захисту наших танків.
Бронебійно-підкаліберний снаряд 3БМ-66 Свинец-2 теж розібрали до останнього гвинтика, до речі.
А ще встигли роздлубати БПЛА Шахед, гвинтокрил Ка-52, ракету Р-37 і БПЛА Форпост.
Ще одні науковці вивчали припої фрагментів електронних компонентів крилатих ракет Х-101, Калібр, зенітної ракети С-300.
І знаєте, де це знадобилося?
Під час вивчення безпілотників Герань-2 і цивільної електроніки, виготовленої в Ірані. З’ясувалося, що припої російської оборонки не мають нічого спільного з припоями, що знайшли в Геранях. А от припої з Гераней ідентичні тим, що використовуються в електроніці з Ірану. Ці неспростовні докази лягають в основу подальшого санкційного тиску на Росію та її союзників.
А ще науковці розібрали на запчастини Шахеди, Калібри, Х-101, Префікси і дізналися все про їхні метали, сплави та полімерні матеріали.
І знаєте, якою тезою генерал-майор завершив свій виступ?
Володіння сучасними методами досліджень — це велика допомога вітчизняним розробникам озброєння і військової техніки. Ну, і слова подяки висловив, звісно. От чесно — до мурашок.
І це ж, мабуть, 1% з того, що нині робиться вченими для нашого ОПК.
Після перемоги вивчення того, що робили наукові інститути під час війни буде не менш захопливим, аніж розповіді істориків про деталі тих чи інших військових операцій.
Кропітка системна праця дуже розумних людей, що багато років вчилися і опановували сучасні наукові методики, конкретно зараз приносить результат і допомагає країні ставати сильнішою. Бійцям отримувати кращий захист і потужнішу зброю. Знати все про залізяччя агресора і розробляти методи захисту від неї.
До речі, я свій допис зробив таким коротким і тезовим не просто так.
На тих же зборах я попросив представників одного науково-популярного медіа зробити розгорнутий матеріал про внесок науковців у перемогу. Про те, про що можна писати і говорити. Обіцяли. Коли зроблять — напишу.
Знайте, Росії — гайки. На усіх рівнях. Від окулярів мікроскопів — до пострілів ПТРК під Бахмутом. Але саме звитяга наших бійців на фронті дозволяє науковцям у спокійній атмосфері працювати. Спасибі їм.
Текст опубліковано з дозволу автора