Шпигуни під прикриттям культурної дипломатії: що відомо про «Русский дом» у Європі
Україна офіційно звернулася до урядів країн світу із закликом обмежити діяльність та повністю закрити російські культурні центри, які носять назву «Русский дом». Що являють собою ці російські інституції, чим насправді займаються та чому європейці не поспішають їх закривати, в ефірі Радіо Хартія розповів головний аналітик Західного інституту ім. Зигмунта Войцеховського (Познань, Польща) Віктор Савінок.
Чому закрили «Русский дом» в Берліні
Перший сигнал, за словами Віктора Савінка, надійшов ще влітку 2026 року від французьких спецслужб через те, що вони видворили із Франції колишню очільницю російської редакції Russia Today Ксенію Федорову.
«Французьке Міністерство внутрішніх справ зазначило, що Федорова начебто мала претендувати на посаду директора «Русского дома» в Берліні. Вони проаналізували, що там робиться, і дійшли висновку, що ця організація є де-факто ширмою для того, щоб РФ за її допомогою проводила розвідувальну діяльність», — каже Савінок.
До закриття «Русского дома» призвів дроновий інцидент в аеропорту Лейпцига в ніч з 4-го на 5-те серпня цього року.
«Після аналізу ситуації німецький уряд дійшов до висновку, що до цього причетні росіяни і Російська Федерація. Встановлено особи двох учасників, обидва мають російські паспорти», – говорить Савінок.
Нині у світі налічується близько пів сотні таких інституцій, як «Русский дом». У Берліні «Русский дом» закрили 1 вересня. У Варшаві він заявив про обмеження своєї діяльності та передачу повноважень «Русскому дому» в Будапешті.
«Але якщо подивитися на сторінки варшавського «Русского дома» в соціальних мережах, то вони надалі активні. Наприклад, пропонують стипендії для польських випускників, які знають «великий могучий русский язык», щоб навчатися в російському університеті Дружби народів», – каже Савінок.
Культурні центри як публічна дипломатія
Превентивно задля власної безпеки європейці не закривали подібні російські інституції, які могли зашкодити державам, через те, що функціонування цих російських домів прив’язано до роботи культурних центрів.
«Це є певною мірою така публічна дипломатія, яка провадиться через ці культурні центри, а, з іншого боку, це також можливість контактувати із місцевими і доносити якісь позиції і так само якимось чином збирати інформацію про державу перебування, і ніхто не хоче втрачати такі можливості», – говорить Савінок.
У Москві й надалі функціонує польський інститут та французькі культурні установи.
Источник: radiokhartia.com