Розкриті технічні характеристики американської балістичної ракети Trident D5

Компанія Charles Stark Draper Laboratory Inc. отримала від ВМС США контракт на $ 453,9 млн для продовження інженерної підтримки системи наведення балістичної ракети Trident D5, що запускається з підводних човнів. Програма є частиною стратегічного ядерного арсеналу США, який забезпечує компонент морського стримування у триаді національної оборони.

Згідно з повідомленням Пентагону, контракт охоплює науково-дослідні, інженерні та експлуатаційні роботи, а також фінансується з бюджетів закупівель, досліджень і розробок, експлуатації та технічного обслуговування ВМС, а також за програмою міжнародних військових продажів (FMS). Роботи виконуватимуться у трьох містах — Кембриджі (Массачусетс, 79%), Пітсфілді (Массачусетс, 16%) і Ель-Сегундо (Каліфорнія, 5%) — із завершенням до 30 вересня 2028 року.

Основну частину фінансування становить $ 275,7 млн із бюджету закупівель озброєння на 2026 рік, ще $ 6,8 млн виділено на дослідження та випробування, $ 46,6 млн — на операційні потреби ВМС, а $ 5,8 млн — у межах програми FMS. Хоча отримувач коштів за іноземним контрактом не названий, відомо, що системи Trident D5 також перебувають на озброєнні британських підводних човнів класу Vanguard, що свідчить про ймовірну участь Великої Британії.

Trident D5 — це балістична ракета морського базування, яка перебуває на озброєнні ВМС США та Великої Британії. Вона є основним елементом стратегічних ядерних сил цих країн і запускається з атомних підводних човнів класів Ohio та Vanguard. Ракета має довжину близько 13,4 метра, діаметр 2,1 метра і стартову масу понад 59 тонн. Її дальність польоту сягає приблизно 7 400 км, що дозволяє уражати цілі на міжконтинентальних відстанях. Trident D5 оснащена твердопаливними ступенями та системою інерціальної навігації з астрокорекцією, що забезпечує високу точність.

Боєголовки ракети — роздільні, з можливістю нести кілька ядерних блоків із незалежним наведенням (MIRV). Це дає змогу уражати кілька цілей одночасно. Trident D5 була прийнята на озброєння у 1990-х роках і залишається ключовим компонентом ядерного стримування, проходячи модернізації для продовження терміну служби. Її надійність підтверджена численними випробувальними пусками, а програма продовження експлуатації передбачає використання ракети щонайменше до 2040-х років.

Источник: noworries.news