Росіяни лякають своїм "Старлінком": скільки коштує система "Рассвет" і чим вона реально загрожує Україні

На розробку та перші серійні запуски пішло понад п'ять років. Фінансові плани розвитку системи й забезпечення Росії супутниковим інтернетом сягають приблизно 515 млрд рублів — понад $6 млрд. Водночас називати цю суму вже витраченими грошима некоректно: відкриті джерела не дають повного підтвердженого рахунку фактичних інвестицій.

Dilo проаналізувало, що вже вміє "Рассвет", скільки коштуватиме його розгортання, чому попередні російські проєкти не стали конкурентами Starlink та які можливості залишаються для стримування нової військової загрози.

Понад п'ять років до перших серійних супутників

"Рассвет" створює компанія "Бюро 1440", яка входить до російського "ІКС Холдингу". Проєкт виник наприкінці 2020 року під назвою "МегаФон 1440". Спочатку йшлося про дослідження можливостей швидкісного зв'язку через низькоорбітальні супутники, згодом — про власну систему з космічними апаратами, користувацькими терміналами та наземною інфраструктурою.

Перші три експериментальні супутники запустили 27 червня 2023 року, наступні три — 17 травня 2024 року, за хронологією розробника. У 2024 році компанія також повідомила про випробування лазерного зв'язку між супутниками та передачі даних із супутника на власний наземний термінал. Для другого з'єднання використали 5G NTN — технології мобільного зв'язку п'ятого покоління, адаптовані для роботи через супутники.

До серійного розгортання перейшли у 2026 році. Першу партію з 16 апаратів запустили 23 березня, другу — у липні. Станом на серпень загалом було запущено 32 серійні та шість експериментальних супутників, за даними ГУР, наведеними Janes.

Однак кількість запусків не дорівнює кількості справних апаратів. Аналіз орбітальних даних Ukrainian International Strategy Center зафіксував втрату одного серійного супутника, який увійшов в атмосферу 6 червня. Інші апарати піднімали орбіти нерівномірно. Причини цих відмінностей із відкритих даних остаточно не встановлені.

Це привід сумніватися в темпах розгортання, але не доказ провалу всієї системи. Саме перебування нижче початково заявленої орбіти також не означає, що супутник нездатний передавати дані.

Компанія продовжує демонстрації: зокрема, повідомила про використання зв'язку 19 вересня для електронного голосування на виборах у Держдуму РФ в арктичному селищі. Але це заява самого оператора, а не незалежне підтвердження безперервної роботи мережі.

Понад $6 млрд у планах — але скільки вже витрачено

У фінансуванні "Рассвета" важливо розділяти стартові вкладення, запланований бюджет розгортання та фактичні витрати. У жовтні 2020 року "МегаФон" анонсував 6 млрд рублів на дослідження, розробку та випробування протягом двох років. Це приблизно $71 млн за поточним курсом (приблизно 84,07 рубля за долар). Оголошення такого плану не підтверджує, що вся сума була витрачена.

Окремо відомо про інвестицію ВТБ: наприкінці 2021 року банк вклав у проєкт 2 млрд рублів, отримавши 15% компанії, за даними "Коммерсанта", — це еквівалент — близько $24 млн. Ці гроші не варто автоматично додавати до початкових 6 млрд як до двох незалежних статей витрат: повної структури фінансування немає.

Подальші плани вже вимірювалися сотнями мільярдів. У вересні 2024 року РБК ознайомилося з проєктом паспорта державної програми, який передбачав приблизно 445 млрд рублів до 2030 року — близько $5,3 млрд. Із них 329 млрд мала забезпечити компанія, 116 млрд — бюджетні механізми підтримки.

У червні 2025 року з'явився інший фінансовий горизонт. На угруповання "Рассвет" і покриття території РФ супутниковим широкосмуговим інтернетом у період із 2026 до 2036 року передбачалося 514,7 млрд рублів — приблизно $6,12 млрд, за матеріалами нового національного проєкту, оприлюдненими "Коммерсантом". Бюджетна складова становила 207,7 млрд рублів, або близько $2,47 млрд.

Ці оцінки не можна складати: вони стосуються різних версій планування, строків і складу робіт. Так само 514,7 млрд рублів — не підтверджена вартість уже побудованої системи і не лише ціна супутників. Отже, публічно відомий масштаб фінансових намірів — кілька мільярдів доларів. Повної перевіреної суми фактичних витрат від початку розробки немає.

Оцінюючи ці бюджети, варто враховувати й корупційні складові російської космічної галузі: наприклад, у 2019 році навіть Кремль визнав розкрадання 11 млрд рублів із 91 млрд, виділених на космодром "Восточный". 

Не перший "російський Starlink": що було до "Рассвета"

Спроби створити власний глобальний супутниковий інтернет почалися задовго до перших запусків "Бюро 1440". У 2018 році Росія представила "Эфир" — систему з 288 супутників, яку планували розгорнути до 2025 року. 

Згодом з'явилася ширша програма "Сфера", що об'єднала різні напрями: зв'язок, спостереження за Землею та інші космічні послуги. Історію цих перетворень простежила Meduza. Ще одним проєктом широкосмугового доступу став "Скиф", але на середніх, а не низьких орбітах. Його демонстраційний апарат запустили у жовтні 2022 року.

Тому "Рассвет" можна умовно назвати третьою великою концепцією супутникового широкосмугового зв'язку після "Эфира" та "Скифа". Але це не три однакові спроби: системи мали різні орбіти, архітектуру та місце в державних програмах. "Сфера" взагалі була парасольковою програмою, а не окремим аналогом Starlink.

Головна відмінність нинішнього проєкту — перехід від демонстраційних апаратів до серійних партій. Головне питання — чи зможе Росія перетворити ці партії на постійно доступну мережу.

Чим "Рассвет" поступається Starlink

За принципом роботи порівняння зі Starlink виправдане. Обидві системи використовують низькоорбітальні супутники — апарати, що обертаються порівняно близько до Землі. Завдяки цьому сигнал між супутником і наземним терміналом проходить швидше, ніж у системах із далекими геостаціонарними супутниками. Це важливо для відеозв'язку та керування безпілотниками.

Однак для безперервного покриття потрібна мережа супутників, які передають обслуговування користувача один одному. Тому подібний принцип роботи ще не означає однакової готовності "Рассвета" та Starlink.

Розробник "Рассвета" заявляє швидкість до 1 Гбіт/с, затримку до 70 мілісекунд і цільову висоту орбіти 800 км. Це проєктні характеристики. Їх не можна подавати як підтверджену якість масової послуги.

Для Starlink уже є статистика експлуатації. Наприклад, у звіті про розвиток мережі за липень 2025 року компанія повідомляла про медіанну швидкість завантаження майже 200 Мбіт/с у години найбільшого навантаження серед понад двох мільйонів активних клієнтів у США.

Порівнювати російське "до 1 Гбіт/с" із медіанними 200 Мбіт/с і робити висновок про п'ятиразову перевагу неправильно. У першому випадку йдеться про заявлену верхню межу, у другому — про виміряний показник великої мережі.

Ще важливіше покриття. Окремий низькоорбітальний супутник швидко проходить над користувачем. Для безперервного зв'язку потрібні наступні апарати та надійне перемикання між ними. Тому кілька десятків супутників не забезпечують автоматично той самий сервіс, що розгорнута багатотисячна мережа.

За початковим масштабом у сотні апаратів "Рассвет" доречніше порівнювати також із OneWeb. Eutelsat описує його перше покоління як угруповання із 654 супутників на висоті 1200 км. Проте й тут сама кількість не визначає пропускної здатності: важливі характеристики апаратів, орбіти, термінали та наземна мережа.

Лазерний зв'язок між супутниками — перспективна складова "Рассвета", яка зменшує залежність від великої кількості наземних шлюзів. Але це не унікальна російська перевага: Starlink також використовує оптичні міжсупутникові канали.

Для Кремля головний потенційний виграш інший — контроль над власною системою, доступ до якої не залежатиме від рішень іноземного оператора.

Власний інтернет для фронту: навіщо Кремлю "Рассвет"

Щоб стати небезпечним для України, "Рассвету" не потрібно перевершувати Starlink за кількістю клієнтів або глобальною швидкістю. Представник ГУР у коментарі Janes назвав серед потенційних застосувань передачу даних у реальному часі та керування розвідувальними й ударними безпілотниками. 

Для армії це означає можливість швидше обмінюватися відео, координувати підрозділи та підтримувати зв'язок там, де наземна інфраструктура відсутня або пошкоджена. Власний оператор також дозволяє Росії визначати пріоритети обслуговування військових користувачів. Це аналітичний висновок із моделі управління системою, а не підтвердження, що такий режим уже працює в повному масштабі.

Водночас супутник у космосі — лише частина рішення. Потрібні доступні термінали, їхнє живлення, інтеграція з технікою та стабільний канал під час руху. В матеріалі Радіо Свобода експерти звертають увагу на габарити російських терміналів і невизначеність щодо їх масового виробництва.

Термінал для автомобіля чи командного пункту не можна автоматично перенести на невеликий дрон. Повідомлення про кілька годин військового зв'язку також не доводить систематичного бойового керування ударними безпілотниками через "Рассвет".

"Рассвет" може посилити російський військовий зв'язок, але сам собою не дає можливості перехоплювати іноземні мережі чи спостерігати за всією Землею. Його завдання — передавати дані, а не визначати координати, як це робить російська навігаційна система ГЛОНАСС, аналог GPS, або фотографувати земну поверхню, як супутники оптичної розвідки.

Побудувати недостатньо: скільки коштуватиме підтримка

Навіть успішне розгортання не завершить витрат. У технічному інтерв'ю представник "Бюро 1440" називав п'ятирічний строк експлуатації супутників. Його обмежують, зокрема, ресурс батарей і запас палива.

Якщо взяти угруповання із 292 апаратів і припустити, що кожен працюватиме п'ять років, для підтримання незмінної чисельності в довгостроковому середньому потрібно замінювати близько 58 супутників щороку. Це простий розрахунок, а не офіційний графік: на практиці заміни відбуватимуться партіями, а аварії можуть збільшити потребу.

Не випадково план, оприлюднений РБК у 2024 році, передбачав 383 запущені апарати до 2030 року, але лише 292 у складі угруповання. Ще 91 призначався для заміни тих, що вибуватимуть. До виробництва нових супутників додаються запуски, управління польотами, наземні станції, програмне забезпечення, персонал і підтримка терміналів.

Надійної відкритої оцінки щорічних експлуатаційних витрат "Рассвета" немає. Ділити весь багаторічний бюджет на кількість апаратів і називати результат ціною одного супутника також некоректно: програма охоплює значно більше робіт.

Економічний виклик для Росії — створити не разову партію, а постійний цикл виробництва, запусків і заміни. Технічний успіх окремого супутника цього ще не гарантує.

Чи можна обмежити або знищити "Рассвет"

Єдиного способу гарантовано "вимкнути" таку систему немає. Варто розрізняти стримування її розвитку, тимчасове порушення зв'язку та фізичне руйнування апаратів. Перший напрям — санкції й експортний контроль. 

У ГУР, коментуючи проєкт Janes, прямо вказували на можливі труднощі Росії з доступом до компонентів, технологій та обладнання. Обмеження постачання і контроль посередників можуть підвищувати вартість та затримувати серійне виробництво. Але сама наявність санкцій не доводить, що постачання припинилися.

Другий напрям — міжнародне регулювання. Міжнародний союз електрозв'язку координує використання частот та орбітальних ресурсів, а національні адміністрації відповідають за ліцензування. Ці механізми важливі для правового й комерційного тиску, однак вони не є технічним вимикачем російських супутників.

Третій напрям — засоби протидії зв'язку. Радіоелектронний вплив у принципі може порушувати супутникові з'єднання, але ефективність залежить від конкретної системи й умов. Відкритих даних недостатньо, щоб обіцяти надійне придушення всієї мережі "Рассвет".

Фізичне знищення супутників технічно можливе, але це окрема, складна й ризикована категорія дій. Руйнування апаратів може створювати уламки, небезпечні для інших космічних об'єктів. Міжнародний комітет Червоного Хреста наголошує, що під час оцінювання законності атак потрібно враховувати передбачувану шкоду цивільним, зокрема непрямі наслідки та космічне сміття.

Отже, "збити супутники" — не простий універсальний рецепт. Із військового використання системи також не випливає автоматична правомірність будь-якої атаки на всі пов'язані з нею об'єкти.

Небезпека зростатиме разом із мережею

Станом на вересень 2026 року "Рассвет" — уже не лише обіцянка, але ще не повноцінна заміна Starlink. Росія продемонструвала здатність створювати й запускати серійні апарати. Їй ще потрібно довести, що вона може забезпечити безперервне покриття, масовий випуск терміналів і регулярне поповнення угруповання.

Комерційний старт заявляють на 2027 рік, однак це план розробника, а не гарантована дата повної готовності. Обмежене військове використання може розширюватися раніше, ніж з'явиться повноцінна цивільна послуга.

Для України ключове питання — не те, коли Росія наздожене Ілона Маска. Важливіше, коли її власна мережа стане достатньо надійною й масовою, щоб помітно посилити армію. Саме цей поріг, а не рекламна швидкість інтернету чи чергова цифра запусків, визначатиме реальну загрозу.