Полярні області Землі накрили хмари «темної плазми» від викиду корональної маси Сонця
Центр прогнозування космічної погоди Національної метеорологічної служби США повідомив, що 15 березня полярні області Землі накрили хмари «темної плазми». На відміну від світлового випромінювання та потоку заряджених частинок, речовина з корони Сонця чи корональний викид маси завжди потрапляє на Землю. Але якщо це відбувається, магнітне поле планети відтягує заряджені частинки до полюсів, концентруючи всі ефекти від перешкод до полярних сяйв.
Викид коронарної маси з Сонця називають темною плазмою з тієї причини, що вона менш нагріта і не така яскрава, як корона світила і тому її погано видно в телескопи. Також викиди коронарної маси можуть відбуватися без спалахів на Сонці, що ускладнює їхню фіксацію. У той самий час це мільйони тонн речовини у вигляді хмари і важливо знати прямують вони у бік Землі чи від неї.
При середній швидкості руху КВМ на рівні 400 км/с до Землі плазма долітає за три чи чотири доби. Коронограф обсерваторії сонячної динаміки (SDO) NASA та супутник Solar and Heliospheric Observatory (SOHO) NASA та ESA зафіксували корональний викид маси 11 березня та визначили його напрямок на Землю. Хмара плазми накрила планету 15 березня о 08:59 за київським часом. Приблизно з цього моменту на полюсах планети почалися перешкоди радіозв’язку та полярні сяйва.
Геомагнітна буря, яка виникла, отримала статус G2 – на одиничку вище первинного прогнозу (G1), зробленого 11 березня. Це помірна за інтенсивністю подія, яка не викликала значних побоювань.
Нагадаємо, зараз активність Сонця наростає. Наша зірка знаходиться у черговому 11-річному циклі активності або 25 з початку спостереження. Максимальна активність Сонця очікується наприкінці 2024 року та на початку 2025. Є ознаки того, що порівняно з 24 циклом цього разу активність буде вищою, що призведе до зростання спалахів на Сонці та більшої кількості геомагнітних бур на Землі та у Сонячній системі в цілому. Сонячний вітер та викиди плазми також вплинуть на роботу супутників і космічних експедицій, що змушує спрямовувати все більше і більше зусиль на прогнозування космічної погоди.