Politico: Війна повертається в Нагірний Карабах, поки Росія зайнята Україною

Москва відправила на війну проти України найбільш боєздатні підрозділи, які грали роль миротворців в Нагірному Карабасі, замінивши їх строковиками, нездатними стримати азербайджанські і вірменські сили.

Самотній азербайджанський солдат стояв на скелястому виступі в Нагірному Карабасі. Це спірний регіон, який хоч і не довго, але був стабільним завдяки перемир’ю, підписаному завдяки Росії. Вдалині за солдатом виднілось місто Степанакерт, розташоване в межах визнаних міжнародною спільнотою кордонах Азербайджану, але під управлінням вірменської адміністрації. Це столиця Нагірного Карабаху.

«Можна фотографувати гори, але не це», - сказав журналістам Politico солдат, опустивши автомат «Калашникова» і вказавши на камуфльований спостережний пункт, який височів над долиною.

Ситуація в регіоні напружена. В середу Азербайджан оголосив про початок нового наступу проти адміністрації в Степанакерті, яку підтримує Вірменія. Операцію назвали «Помста». Звинувативши вірменські сили в тому, що вони атакували першими, вбивши азербайджанского солдата, збройні сили Азербайджану взяли під контроль кілька стратегічно важливих висот. При цьому, загинули двоє вірменів. Бої спалахнули в районі, який повинні були захищати російські так звані миротворці, розгорнуті після встановлення перемир’я у швидкій, але кривавій війні в Нагірному Карабасі 2020 році. Тоді обидві сторони похвалили домовленості, досягнуті за посередництва Росії, як гарантію стабільності й безпеки. Але в часи, коли Москва влаштувала вторгнення в Україну, її зобов’язання в регіоні опинилися під знаком питання.

Кремль вивів з Нагірного Карабаху своїх найбільш досвідчених бійців, відправивши їх на війну проти України. Натомість на гірських спостережних пунктах тепер служать молоді призовники, які повинні бути буфером між сторонами, запобігаючи провокаціям. Politico пише, що російська репутація в регіоні підірвана.

За словами так званого «омбудсмена» зі Степанакерту Гегама Степаняна, Росія не карає азербайджанців за порушення перемир’я і лише намагається «скористатися ситуацією». Але ЗМІ в Азербайджані говорять протилежне. За їхньою інформацією, Москва насправді підтримує вірмен у Степанакерті, навіть постачає їм зброю. ЄС нещодавно спробував замінити Росію, запропонувавши себе в якості легітимного посередника в дипломатичних зусиллях щодо миру в Нагірному Карабасі. Але без значної військової присутності союз не може гарантувати дотримання умов перемир’я. Тож несподівано дух війни знову навис над регіоном.

Геостратегічна точка

Новий спалах боїв стався в Лачинському коридорі. Зараз це єдина шлях, який сполучає Степанакерт з Вірменією. Згідно з умовами перемир’я 2020 року, Вірменія взяла на себе зобов’язання збудувати альтернативну дорогу в районі, яка б оминала два інших міста. Коли будівництво завершиться, вірменські сили повинні відійти, а Азербайджан - взяти під контроль населені пункти в коридорі. Але, схоже, сторони по-різному інтерпретують домовленості.

У середу голова Ради безпеки Вірменії Армен Григоряд сказав журналістам, що вимоги закрити Лачинський коридор «незаконні». І що «жодні плани ще не погоджені». У четвер чиновник Карабахського економічного району Араз Іманов сказав Politico: «Проблема полягає в тому, що вірменська сторона повинна закінчити альтернативну дорогу. Якщо вони хочуть уникнути конфлікту, вони повинні виконати ті угоди, які в нас є».

Через кілька годин після запуску операції «Помста», Вірменія відкинула звинувачення, що вона не виконує умови перемир’я, наполягаючи, що альтернативна дорога будується. І роботи завершаться навесні. Степанян сказав, що Азербайджан просто намагається раніше вигнати вірмен з того коридору, який вже існує, вказавши на те, що домовленості дають Вірменії три роки на будівництво альтернативної дороги.

«Перемир’я під загрозою. І ситуація може вийти з-під контролю в будь-який момент», - сказав омбудсмен Степанакерту.

Іманов, у свою чергу, заперечив, що перемир’ю щось загрожує: «Якби ми правда хотіли зайти на ці території, ми б просто туди зайшли».

«Нищівна» відповідь

Але нова дорога - не єдина проблема. Азербайджан називає сили невизнаної «Республіки Арцах» в Нагірному Карабасі, які підтримує Вірменія, «терористичними формуваннями», які діють на азербайджанській території. Баку стверджує, що умови перемир’я вимагають, щоб вони вийшли з території країни або саморозпустилися. Під час розмови з Politico прес-секретар Міністерства оборони Азербайджану Анар Ейвазов сказав, що ці «незаконні підрозділи» відкрили вогонь першими під час нової сутички, вбивши одного азербайджанского солдата. Він додав, що операція у відповідь «переслідує не лише мету помститися, а й здобути локальні, обмежені, але вагомі цілі».

Степанакерт наполягає, що умови перемир’я 2020 року не обмежують ніяк його війська, навіть якщо Баку вважає їх продовженням вірменської армії. Також місцеве населення боїться, що можуть початися етнічні чистки, якщо війська відступлять, а армія Азербайджану прийде їм на зміну. Після підписання перемир’я в 2020 році Азербайджан повернув собі контроль над 7 регіонами, які були під контролем вірменських сил після першої війни в Нагірному Карабасі в 1994 році. Після того тисячі вірменів були змушені переселитися. Повернувши контроль над територіями, Баку почав активно повертати додому азербайджанців, які 30 років тому стали біженцями. Вірмени в Степанакерті і в його околицях тепер бояться, що їх чекає така ж доля, якщо Азербайджан вирішить раз і назавжди покінчити з конфліктом в Нагірному Карабасі.

Росія втрачає контроль?

Москва все ще має помітну присутність: фізичну і в розмовах, - як у Вірменії, так і в Азербайджані. Однак, розчарування Кремлем зростає. Вірменська сторона розлючена, що Росія насправді майже нічого не робить, щоб добитися дотримання перемир'я, домовитись про яке вона сама й допомогла.

«За останні півтора роки ми бачили, що попри присутність російських миротворців, Азербайджан постійно порушує перемир’я і використовує грубу силу проти цивільних», - сказав Степанян.

В Азербайджані багато хто досі звинувачує Москву в наслідках перемир’я 1994 року, яке закінчило першу війну в Нагірному Карабасі і залишило регіон під контролем вірменських сил. Оскільки обидві сторони ставлять під сумнів російську роль, ЄС все більше намагається замінити Москву. В травні Брюссель запросив прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна і президента Азербайджану Ільхама Алієва для обговорення способів запобігти сутичкам в майбутньому. Після розмови президент Європейської ради Шарль Мішель сказав, що пріоритетом буде «просувати діалог про майбутню мирну угоду і вирішення причин конфлікту». Але ЄС, звісно, не має армії, щоб підтримувати мир.