Полігон цифрової оборони. Як Україна будує одну з найстійкіших систем кібероборони в Європі
Поки українські міста залишаються мішенню для російських ракет, КАБів і дронів, паралельно триває інша, менш помітна, але не менш небезпечна війна. Вона точиться у дата-центрах, телекомунікаційних вузлах, державних реєстрах і системах управління критичною інфраструктурою. І якщо на початку повномасштабного вторгнення головним викликом були масовані кібератаки, то сьогодні противник дедалі частіше робить ставку на тривале проникнення, шпигунство та атаки на слабкі місця цифрової екосистеми держави.
У Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, якій цього року виповнюється 20 років, визнають: війна остаточно стерла межу між фізичними та кібернетичними загрозами. Ракетний удар по енергетичному об’єкту може супроводжуватися атакою на системи управління, а диверсія — спробою паралізувати зв’язок чи державні сервіси. Саме тому в Держспецзв’язку дедалі частіше говорять не просто про кіберзахист, а про стійкість держави.
«Йдеться не лише про захист окремих об’єктів, а насамперед про забезпечення безперервності надання життєво важливих послуг і здатності інфраструктури функціонувати навіть в умовах кризових ситуацій», — пояснює директор департаменту захисту критичної інфраструктури Адміністрації Держспецзв’язку Валерій Новак у відповідях на запитання редакції ZN.UA.
Війна змусила Україну у прискореному режимі будувати систему, яку багато європейських країн розгортали роками. Причому під постійними ударами. До 2023 року в Україні, попри ухвалений Закон «Про критичну інфраструктуру», повноцінного реєстру критичних об’єктів не існувало. Система обліку, координації та категоризації була фрагментованою. Лише після ухвалення урядової постанови №415 у квітні 2023-го Реєстр об’єктів критичної інфраструктури запрацював у повноцінному форматі.
Сьогодні, за даними Держспецзв’язку, до нього внесено понад 5 тис. об’єктів критичної інфраструктури. Також визначено 26 секторів критичної інфраструктури, 151 критично важливу послугу та 18 секторальних органів захисту. У Службі стверджують: за окремими елементами українська модель уже перевищує вимоги європейської директиви CER щодо стійкості критично важливих суб’єктів.
Довідка ZN.UA
Critical Entities Resilience Directive (CER), або Директива (ЄС) 2022/2557, — це законодавчий акт Європейського Союзу, спрямований на підвищення фізичної стійкості об'єктів критичної інфраструктури, які надають життєво важливі послуги громадянам та економіці, до різноманітних загроз, включаючи тероризм, техногенні катастрофи, саботаж і кризи. За останні два роки характер самих кібератак принципово змінився. Якщо раніше російські угруповання робили ставку на масштабні деструктивні кампанії, то тепер акцент змістився на тривале проникнення, розвідку та компрометацію ланцюгів постачання програмного забезпечення.
За словами директора департаменту кіберзахисту Адміністрації Держспецзв’язку Дмитра Пахольченка, сьогодні найбільш небезпечними залишаються кілька напрямів: кібершпигунство, фішингові кампанії, атаки через IT-підрядників, а також спроби паралізувати роботу медичних закладів і місцевого самоврядування. Особливо стрімко зростає кількість атак із використанням соціальної інженерії. Лише за 2025 рік, за даними Служби, їхня кількість перевищила 1700 випадків. Хакери маскують шкідливі повідомлення під «оновлення систем», офіційні листи або навіть повідомлення від CERT-UA.
Окрема проблема — використання штучного інтелекту. Російські угруповання дедалі активніше застосовують ШІ для створення фішингових кампаній, автоматизованого пошуку вразливостей та OSINT-розвідки. Україна відповідає тим самим — масштабною інтеграцією ШІ в системи кіберзахисту.
«Штучний інтелект — це не просто технологічний тренд, а фундамент побудови сучасної оперативної стійкості», — зазначають у Держспецзв’язку. Йдеться про системи автоматичного виявлення аномалій, інструменти миттєвої локалізації атак та аналіз мільйонів подій у режимі реального часу. Це дає можливість фахівцям концентруватися не на рутинному моніторингу, а на складних цілеспрямованих загрозах.
Паралельно Служба намагається розв’язати ще одну хронічну проблему української кібербезпеки — людський фактор. Саме він, за підсумками атак 2025 року на телекомунікаційний сектор, виявився найслабшою ланкою. «Соціальна інженерія, підсилена алгоритмами ШІ, дала змогу ворогу обходити складні технічні бар’єри через необачність персоналу», — визнають у Держспецзв’язку. У відповідь держава фактично переводить кібергігієну у статус елемента національної безпеки. 2025 року було запроваджено обов’язкові тренінги й інструктажі для широкого кола держслужбовців, військових і працівників державних підприємств.
Водночас війна показала: централізована модель кіберзахисту в умовах постійних атак стає надто вразливою. Саме тому 2025 року Держспецзв’язку розпочала створювати мережу регіональних центрів кіберзахисту. Їхнє завдання — максимально швидко реагувати на інциденти безпосередньо на місцях. Перші дев’ять центрів планують розгорнути вже в рамках початкової фази. «Децентралізуючи можливості та розгортаючи регіональні центри кіберзахисту, ми отримуємо змогу виявляти та локалізувати загрози ближче до місця їхнього виникнення», — пояснюють у Службі.
Окремий напрям — резервування державних даних. Після масованих ударів по енергетиці питання збереження державних реєстрів і цифрових сервісів стало питанням виживання системи управління державою. За словами представників Держспецзв’язку, 2025 року було суттєво посилено Національний центр резервування державних інформаційних ресурсів. Йдеться про генераторне живлення, модульні дата-центри, DRaaS і BaaS-рішення, а також про захищене зберігання резервних копій.
Довідка ZN.UA
BaaS (Backup as a Service) і DRaaS (Disaster Recovery as a Service) — це хмарні моделі забезпечення безперервності бізнесу. BaaS використовується для безпечного резервного копіювання даних, а DRaaS — для миттєвого відновлення всієї ІТ-інфраструктури в хмарі у разі серйозних збоїв.
Фактично Україна переходить до моделі, де критичні державні дані мають виживати навіть у разі масштабних блекаутів або втрати частини інфраструктури.
Не менш важливим викликом залишаються атаки через ланцюги постачання. Після серії інцидентів Держспецзв’язку відмовилася від принципу «довіри за замовчуванням». Тепер IT-підрядники, які працюють із державним сектором, зобов’язані проходити аудит безпеки, підтверджувати походження програмного забезпечення та відсутність зв’язків із країною-агресоркою. «Постачальники повинні оперативно інформувати про будь-які вразливості або інциденти, що можуть вплинути на замовника», — зазначають у Службі.
Водночас ключовий виклик залишається незмінним — ресурси. Україна змушена будувати одну з найбільш навантажених систем кібероборони в Європі в умовах війни та бюджетних обмежень. Саме тому Держспецзв’язку дедалі більше орієнтується на міжнародну підтримку та Талліннський механізм.
Довідка ZN.UA
Талліннський механізм — це «цифровий щит» України, створений за підтримки найпотужніших міжнародних партнерів. Це цілісна стратегічна платформа, яку запустили 20 грудня 2023 року, щоб координувати всю допомогу з посилення кіберстійкості України. В цьому альянсі об'єдналися 14 країн, серед яких США, Велика Британія, Канада, Німеччина, Франція, Польща та інші. Офіційними спостерігачами за роботою механізму є Євросоюз, НАТО та Світовий банк. У червні 2024-го запрацював спеціальний портал-каталог для верифікації допомоги, а навесні 2025-го в Києві відкрився Проєктний офіс (TMPO), де донори й українські установи — Мінцифри, Держспецзв’язку, Служба безпеки України, Національний координаційний центр кібербезпеки та МЗС — синхронізують свої дії в режимі реального часу.
У Службі визнають: 2026-й стане роком подальшої ескалації кіберзагроз. Очікується активізація угруповань Gamaredon та Sandworm, нові атаки через IT-підрядників, масове використання шкідливого програмного забезпечення та фішингу.
На цьому тлі Україна фактично стає полігоном нової моделі цифрової оборони — коли стійкість держави визначається не лише кількістю ракет ППО, а й здатністю утримати роботу енергосистеми, реєстрів, лікарень, банків і зв’язку навіть під час наймасованіших атак.
І, схоже, саме ця війна за стійкість систем триватиме ще довго після завершення бойових дій.
Источник: zn.ua