Після успіху Ingenuity NASA хоче запустити на Марсі рій робобджіл
Інститут передових концепцій NASA (NIAC) хоче використати крихітних роботів для більш ефективного дослідження Марса. Їхній дизайн натхненний природою, й покликаний імітувати можливості далеких польотів таких тварин, як метелики-монархи (найдовший зафіксований політ — 4 000 км) та мандрівні альбатроси (здатні здійснювати перельоти на 12 000 км). Вони відомі своїми енергоефективними рухами крил та пристосованістю до різних атмосферних умов.
Літати на Марсі складно через навколишнє середовище, де щільність повітря становить лише 1% від земної. Це означає, що там майже немає повітря, від якого можна відштовхнутися, для польоту. Тому літальні апарати для Марсу повинні бути особливими, зокрема дуже легкими, пише Zmescience.
Перший марсіанський гелікоптер NASA Ingenuity важить лише 1,8 кілограма. Щоб компенсувати нестачу підіймальної сили, його гвинт обертається зі швидкістю 2800 обертів на хвилину, тоді як гелікоптер на Землі обертався б зі швидкістю лише кілька сотень обертів на хвилину.
Через велику відстань до Землі, з якою команди надходять з 15-хвилинною затримкою, Ingenuity був розроблений для повної автономії з усіма можливостями на борту для навігації, щоб самостійно впоратися з поривом вітру або будь-якими незапланованими обставинами.
«Марсіанські бджоли», розміром приблизно з джмеля, але з крилами, схожими на цикаду, мають долати ті ж виклики, що й Ingenuity. Кожен крихітний робот оснащений стерео кольоровою камерою і набором датчиків, включаючи навігацію, LIDAR, інклінометри, інерційні вимірювальні прилади та модуль зв’язку. Ці інструменти збирають і передають дані назад на марсохід, який є їхньою базою, і зв’язком із Землею.
Типовий літак на Марсі не може подорожувати понад 16 хвилин без підзарядки за сучасними технологіями. Однак марсоходи можуть економити енергію, пасивно деформуючи та обертаючи крила, що дозволяє збільшити тривалість польоту.
Запланована місія полягає в тому, щоб використовувати «робобджіл» як «мультиагентну систему», призначену для обстеження навколишнього середовища і побудови 3D-топографічної карти. В інших сценаріях кожна частина рою марсіанських бджіл може нести датчики тиску і температури для відбору проб атмосфери або невеликі спектральні аналізатори для ідентифікації мінеральних відкладень.
Источник: dev.ua