Перевернув наявну теорію еволюції. Палеонтологи виявили останки древньої тварини, старішої за динозаврів
Іхтіозаври — це великі вимерлі морські рептилії, які процвітали протягом більшої частини мезозойської ери і вперше з'явилися близько 250 млн років тому. Їхній спосіб життя нагадував сучасних дельфінів.
Палеонтологи знайшли останки іхтіозавра на острові Шпіцберген (Свалбар чи Свальбард). Це — норвезький архіпелаг, що знаходиться у Північному Льодовитому океані на відстані 1300 км від Північного полюса, розповідає HeritageDaily.
Іхтіозаври — це мезозойські великі вимерлі морські рептилії. Відомо, що один вид Ichthyosauria проіснував приблизно до 90 мільйонів років тому в пізній крейді.
Вважалося, що протягом раннього тріасового періоду іхтіозаври еволюціонували від групи невстановлених наземних рептилій, які повернулися жити в море. З часом ці ранні земноводні плазуни еволюціонували від групи невстановлених наземних рептилій та навчилися ефективніше плавати, а їхні кінцівки видозмінилися на плавники.
Зрештою їхня форма тіла змінилася, ставши "рибоподібною. Іхтіозаври почали народжувати живих малюків, тобто остаточно розірвали свій зв'язок із сушею.
У 2014 році експедиція дослідників зібрала велику кількість утворень та останків на заході Шпіцбергену. Пізніше їх привезли до Музею природознавства при Університеті Осло для подальшого дослідження та вивчення.
Ці утворення з'явилися завдяки вапняковим відкладенням, осілим навколо останків древніх тварин, що розкладалися на стародавньому морському дні.
Дослідження та вивчення утворень дозволило виявити кістляву рибу та химерні "крокодилоподібні" кістки амфібій. Окрім цього останки іхтіозавра, а саме 11 зчленованих хвостових хребців у відкладеннях вапняку. Однак вони виявилися занадто "старими" для існування цих древніх тварин.
Ба більше, знайдені останки не є прикладом земноводного предка іхтіозавра, адже хребці повністю ідентичні хребцям геологічно набагато молодших іхтіозаврів з більшим тілом. Вони навіть зберегли внутрішню мікроструктуру кісток, а це зі свого боку дозволяє припустити, що древні тварини мали адаптивні ознаки швидкого росту, підвищеного метаболізму та повністю океанічного способу життя.
Палеонтологи також дослідили навколишні породи. Результати підтвердили, що вік скам'янілостей приблизно два мільйони років після масового вимирання наприкінці Пермського періоду. Якщо врахувати орієнтовні часові межі еволюції вимерлих морських рептилій, це відсуває походження і ранню появу іхтіозаврів до початку епохи динозаврів.
Це змушує переглянути теорію еволюції й виявити, що іхтіозаври, ймовірно, вперше поширилися в морському середовищі ще до події вимирання.
Знайдені останки іхтіозавра перекреслює популярне бачення Епохи динозаврів, а саме час появи основних родів рептилій. Тепер же можна припустити, що деякі групи цих древніх тварин існували задовго до знакового періоду, а останки їхніх найдавніших предків все ще чекають на відкриття у ще старіших породах Шпіцбергену та інших куточків світу.