Перехитрити Сонце. Як американо-ізраїльський стартап планує врятувати Землю від глобального потепління та чому екологи проти

$60 мільйонів у стратосферу

Компанію Stardust Solutions заснувало тріо ізраїльських вчених у 2023 році. Фізики-ядерники Янай Єдваб та Амяд Спектор, які працювали в ізраїльській національній лабораторії, об'єдналися з Елі Ваксманом — професором фізики в Інституті Вейцмана та колишнім головним науковим співробітником Ізраїльської комісії з атомної енергії.

Після пандемії COVID-19 трійця вивчила кліматичні плани різних країн, передусім їхні наміри скорочувати викиди парникових газів від спалювання вугілля, нафти й газу. І дійшла висновку, що заявленим заходам не стримати глобальне потепління.

«Якщо ми продовжимо робити те, що робимо, протягом наступних кількох десятиліть і очікуватимемо істотно інших результатів, ми не досягнемо бажаного, — сказав Єдваб в інтерв'ю Heatmap. — А наслідки можуть бути жахливими».

Нині Stardust розробляє технологію для штучного охолодження Землі. У стратосфері компанія планує розпорошувати запатентовані аерозольні частинки. Вони мають діяти як екран, що відбиває частину сонячного світла назад у космос, але пропускає інфрачервоне випромінювання від поверхні Землі. Компенсувати затемнення має тепло, затримане парниковими газами.

У жовтні 2025 року Stardust залучила $60 мільйонів венчурного капіталу. За даними Politico, разом із попередніми $15 мільйонами це найбільша така інвестиція в компанію, що займається технологіями відбиття сонячного світла. Кошти призначені для створення реального обладнання вже до 2030 року.

«З огляду на ескалацію кризи, було б безвідповідально не зробити цю роботу зараз, щоб переконатися, що уряди та міжнародна спільнота мають усі можливості для порятунку життів та запобігання новим катастрофам», — сказав Єдваб в інтерв'ю виданню The Independent.

Stardust обіцяє, що повноцінно систему розгортатимуть лише під наглядом та з дозволу урядів. Втім, навіть це не переконало низку екологічних організацій по всьому світу.

Геоінженери проти Greenpeace

Проєкт Stardust є частиною вкрай суперечливої галузі — геоінженерії, тобто масштабного втручання в природні системи Землі для протидії зміні клімату. Зокрема, сонячна геоінженерія покликана відбити частину енергії Сонця назад у космос.

Чи не найбільш досліджений метод — ін'єкція стратосферного аерозолю. Ця концепція натхненна природними явищами, зокрема виверженням вулкана Пінатубо у 1991 році. Тоді в атмосферу потрапили мільйони тонн діоксиду сірки, що знизило глобальну температуру більш ніж на рік. У 2023 році американський стартап Make Sunsets спробував штучно відтворити вулканічну зиму, запустивши метеозонди з діоксидом сірки з території мексиканського штату Нижня Каліфорнія без дозволу влади. Уряд Мексики розцінив це як порушення суверенітету і запровадив загальнонаціональну заборону на практики сонячної геоінженерії.

На глобальному рівні кліматична геоінженерія перебуває в юридичній сірій зоні. Сторони Конвенції ООН про біологічне різноманіття у 2010 році встановили фактичний мораторій на технологію через ризики для екосистем і підтвердили його у 2024 році. Він дозволяє дрібні наукові дослідження, проте комерційне розгортання проєктів виключає.

«На даний момент не існує єдиного підходу до геоінженерії, який би відповідав основним критеріям ефективності, безпеки та доступності», — ідеться на сайті Конвенції.

Greenpeace у торішній заяві взагалі називає технології затемнення сонця відволіканням від необхідності скорочувати викиди викопного палива. Мовляв, штучна зміна кількості сонячного світла може порушити глобальні погодні умови, зокрема змістити мусони та викликати посухи в регіонах, залежних від стабільних опадів.

«Без чітких міжнародних угод існує реальний ризик того, що могутні держави — або навіть заможні люди — можуть діяти самостійно, застосовуючи геоінженерію для задоволення власних інтересів», — вважують у Greenpeace UK.

Проти намірів конкретно Stardust виступав Центр міжнародного екологічного права (CIEL).

«Сонячна геоінженерія за своєю суттю непередбачувана та ризикує ще більше зруйнувати і без того зламану кліматичну систему, — заявила керівниця кампанії CIEL Geoengineering Мері Черч. — З огляду на прогнозований нерівномірний глобальний вплив, її розгортання призведе до появи переможців і переможених, підриваючи права мільярдів людей і порушуючи центральне питання про те, хто контролює глобальний термостат».

Втім, наразі Stardust і не поспішає з експериментами, які обіцяла раніше.

Головний секрет Stardust

Стартап планував розпочати контрольовані експерименти на відкритому повітрі у квітні 2026 року. Тоді йшлося про закриті випробування всередині модифікованого літака на висоті близько 18 км: літак мав забирати стратосферне повітря, а частинки — залишатися всередині експериментальної установки. Втім, у червні видання ABC News написало, що Stardust досі утримувалася від випробувань SRM просто неба і лише сподівалася їх розпочати. Нову дату атмосферних експериментів стартап не оприлюднив досі.

Окремо Stardust обіцяла, що після випробувань опублікує результати незалежної експертизи в наукових журналах. Замість цього поки що маємо низку статей за авторством самої компанії, які лежать на препринт-сервері arXiv, куди тексти викладають ще до рецензування.

Квітневу працю підписали вісім авторів на чолі зі співзасновником Stardust Елі Ваксманом. Там пропонується набір вимог до безпеки та керованості стратосферного розпилення аерозолів. Головна з них — оборотність: ефект охолодження має бути передбачуваним і керованим, а якщо розпилення зупинити, дія частинок повинна суттєво слабшати вже за рік і майже зникати років за п’ять.

Організація SRM360, яка вивчає методи відбиття сонячного світла, вимог показала пропозицію Stardust незалежним експертам. Відгуки вийшли стримані.

Керівниця досліджень некомерційної організації Reflective Маріанна Лінц вказала на технічну хибу: Stardust стверджувала, ніби вміст водяної пари у стратосфері задає температура на висоті 16−20 км над усіма тропіками — насправді ж йдеться лише про вузьку смугу широт і висот. Окремо Лінц зауважила, що компанія декларує прозорість і водночас не розкриває деталей своїх розробок.

«Багато керівних принципів та вимог безпеки від Stardust є розумними та повторюють те, що було заявлено іншими раніше, але Stardust наразі явно порушує ці принципи», — вважає Маріанна Лінц.

У тій же статті SRM360 очільник Stardust Янай Єдваб пообіцяв, що найближчими місяцями компанія нарешті розкриє склад частинок, які збирається розпорошувати у стратосфері, щоб ті відбивали частину сонячного світла назад у космос. І не збрехав: у червневій статті компанія оприлюднила свою головну комерційну таємницю.

Яка рецептура у частинок Stardust? Це крихітні кульки, менші за тисячну частку міліметра, зроблені з аморфного діоксиду кремнію — того самого кремнезему, з якого складаються пісок і скло, а в побуті він знайомий за пакетиками силікагелю. Матеріал обрали за хімічну інертність: у стратосфері частинка має якомога менше реагувати з озоном та іншими газами.

Є ще другий варіант, де ядро з карбонату кальцію, тобто зі звичайної крейди, закрите тонкою кремнеземною оболонкою. Поверхню кульок додатково обробляють, щоб вони не вбирали вологу й не злипалися в грудки. Ще на етапі виробництва в кожну частинку вбудовують хімічну мітку, за якою можна встановити, чиї саме частинки виявили в атмосфері.

Разом частинки мають відбивати близько 1% сонячного потоку. За словами Елі Ваксмана в інтерв'ю Haaretz, затемнення такого масштабу компенсує все потепління, яке людство накопичило з початку промислової революції. «Якщо ми заблокуємо 1%, ми повернемося до доіндустріальної епохи», — каже науковий керівник Stardust.

Але якщо ідея Stardust таки не вигорить, людству, ймовірно, доведеться шукати інші способи охолодити рідну планету…