Олександр Федієнко: В Раді має бути команда, що перейматиметься розвитком IТ і телеком-галузі

Не секрет, що Верховній Раді восьмого скликання, чиї дні уже добігають кінця, багато чого не вдалося. Не виключення і телеком-галузь: отримавши закон «Про доступ…» (який, на жаль, досі повноцінно не працює, завдяки ігноруванню його норм власниками інфраструктури), телекомунікаційники, на жаль, не дочекалися ні Закону про електронні коммунікації, ні Закону про радіочастотний ресурс, не скасував парламент ні норми про ПДВ на експорт телеком-послуг, що не дає операторам можливості розвиватися, не дочекалися  прийняття і цілого ряду інших, не менш важливих, законодавчих ініціатив.

Про те, що має зробити нова Верховна Рада, яку ми обиратимемо уже цієї неділі, для IT, телеком-галузі та споживачів електронних сервісів і послуг, ми спілкувалися з Головою Правління Інтернет Асоціації України і кандидатом в народні депутати від політичної партії «Слуга народу» Олександром Федієнком – не як з політиком, а як з професіоналом,

– Олександре Павловичу, оглядаючись назад, чи виправдала робота Верховної Ради восьмого скликання очікування телеком-галузі?

–  Телеком очікував сучасних, європейських законопроектів. Над цими документами  працювали  фахівці з галузі, профільні асоціації, профільний комітет,  які доклали до їхнього створення дуже багато зусиль. Ці законопроекти були внесені до Верховної Ради, але, на жаль, не знаю з яких причин, парламент ні за що не проголосував…

Взагалі, до речі, цей парламент практично не переймався питаннями цифровізації країни. Він або щось хотів блокувати, або щось контролювати, «пхаючи» різноманітні законопроекти, які десь нагадували скандальні «диктаторські закони 16-го січня». 

– Чи є надія, що щось зміниться в наступному скликанні?

– Так, особливо враховуючи курс на «державу в смартфоні», яка сама по собі є досить інтерактивним явищем, що не зможе бути реалізованим без цифрової інфраструктури. А цифрова інфраструктура, якщо говорити «сучасною мовою», – це не тільки 3G та 4G. Нам потрібно впроваджувати сучасні технологічні ініціативи,  технейтральність, шеринг, вирішувати питання захисту цифрової інфраструктури (дуже багато питань до кібербезпеки), розвитку фіксованого зв’язку. Все це неможливо без осучаснення законодавства. Саме тому, однозначно, якщо створена в новій Раді коаліція буде дотримуватися курсу на цифровізацію країни, на цифрову економіку, державу в смартфоні, то ці законопроекти стануть взагалі першочерговими.

– Чи виправдав себе формат Комітету ВРУ з питань інформатизації та зв’язку і чи заслуговує він на існування в подальшому?

– Комітет скликання, що добігає кінця, був, фактично єдиною «точкою входу» для галузі, громадських організацій, які відстоюють інтереси ІТ та телеком-галузі, і законотворців. Він був «точкою входу» і, не побоюся цього вислову, механізмом впливу на події, пов'язані з незаконними обшуками в ІКТ, невиконанням законів державними установами. Комітет – це інструмент, який ми ефективно використовували для захисту інтересів галузі. Саме тому тут питання не в роботі Комітету а в політичній волі.

Так, Комітет просував корисні для галузі законопроекти. Інше питання – їх не приймала Верховна Рада. На мій погляд, нажаль у Комітеті Ради цього скликання не було команди однодумців – потрібно, щоб була команда і єдина мета, єдина стратегія. На мою думку, Комітет з питань інформатизації та  зв’язку повинен бути не політичним майданчиком з’ясування стосунків політичних сил, а командою фахових експертів, які в першу чергу переймаються саме питаннями розвитку галузі, розвитку цифрової країни. Звісно, Комітет потрібно залишати. На жаль, через те, що Рада не встигла прийняти багато важливих законопроектів, ми вимушені будемо у новому скликанні або заново подавати їх до парламенту,  або почати розробляти єдиний документ,  але це – час…

Не потрібно також забувати і про питання кібербезпеки. Це, на мій погляд, питання, яке належить виключно до компетенції Комітету . Все, що ми говоримо про електронні комунікації, кібербезпеку, повинно стосуватися Комітету з інформатизації та зв’язку. Грубо кажучи, там, де починаються дроти, починаються електронні комунікації, не повинно бути інших комітетів в якості основних.

– Якщо говорити про конкретні дії нової Ради в перший рік роботи: на чому, з точки зору телеком-галузі, звісно, повинні зосередити увагу парламентарі?

–  Свого часу Україна ратифікувала Угоду з ЄС, яка передбачає імплементацію відповідних директив, що визначають розвиток електронних комунікацій та ІТ-сфери (Директиви Європейського Парламенту та Ради про доступ та з’єднання електронних комунікаційних мереж та пов’язаного оснащення,  про дозвіл електронних комунікаційних мереж та послуг;  про спільні правові рамки для електронних комунікаційних мереж та послуг і про універсальні послуги та права користувачів стосовно електронних мереж зв’язку і послуг). Ми повинні були імплементувати ці директиви, прийнявши відповідні закони. Адже діючі закони не відповідають цим директивам, а деяким законам – вже понад 20 років. Тому хотілося б, щоб та команда, яка пройде в Раду, в першу чергу виконала цю угоду з ЄС і прийняла  закони, які б відповідали хоча б цим директивам.

Якщо повертатися до питання кібербезпеки, то,  крім стратегії кібербезпеки, Закону «Про основні засади кібербезпеки», країні наразі потрібні ще три НПА від Кабінету міністрів України (один вже розробили – Постанову №518), а також розробити і схвалити закон про критичну інфраструктуру.  На мій погляд, потрібно в подальшому розробляти в рамках Директив і відповідний закон про кібербезпеку та про критичну інфраструктуру.

– Сформувавши в новому парламенті команду професіоналів, яка розумітиме IT- та телеком- галузі, їх потреби, ефективно працюватиме всю каденцію нового парламенту, маючи відповідну підтримку народних депутатів, якою буде країна через п’ять років?

–Пам’ятаєте, як персонаж одного із фільмів говорив, що скоро  «все буде телебачення»? Років десять я всім говорив,  що «скоро все буде Інтернет» , а тепер ми прийшли до того, що повинен бути  цифровий інформаційний простір. Я сподіваюся, що ми найближчим часом глибинно впровадимо цифровізацію на всіх рівнях, максимально "вийшовши із офлайну" і сервісів офлайн.

З’являться дійсно електронні послуги в смартфонах і комп’ютерах користувачів. На жаль, зараз такі речі – у початковому стані.  З’явиться і розвиватиметься цифрова економіка, що призведе до зростання ВВП, адже цифровізація впливатиме на швидкість прийняття рішень. Звісно, тут є, на жаль,  і певні негативні моменти, адже чим більш цифровою ставатиме країна, тим швидше деякі професії ставатимуть непотрібними.  В країнах з розвиненою цифровою економікою деякі професії стають непотрібними – в них просто немає сенсу. Тому, вважаю, що з розвитком цифрової економіки будуть паралельно з’являтися відповідні програми для адаптації таких фахівців. Прогрес дійсно ставить багато питань і нових викликів, але це прогрес, це розвиток, це майбутнє країни.

Свого часу на мене дуже вплинула книга Ніла Фергюсона «Цивілізація», де чітко, завдяки історичним подіям, продемонстровано як та завдяки чому змінювались різні країни.   

– Що робити після того як будуть прийняті закони?

– Я впевнений, що дуже багато законів та змін до законів нам потрібно буде відпрацювати. А вже після того як будуть прибрані всі колізії, а закони будуть відповідати відповідним директивам, ми зможемо рухатися в бік Кодексу, який, по суті, у подальшому і поглине ці закони. Такий кодекс уже прийнятий Європою і потрібен Україні – де прибрані всі колізії між законами, законодавство гармонізовано. Це теж дуже великий пласт роботи.

Але буде це в цій Раді, або в наступній, – це вже питання часу, на яке також впливає елемент злагодженої роботи в команді.

– Ви вважаєте себе командним гравцем?

– Сподіваюсь шо так (усміхається – Авт.). Взагалі-то я обожнюю роботу саме в команді: мені завжди подобалась та синергія різноманітних думок, якогось мозкового драйву… Це завжди круто.