Одеські студенти створили інтелектуальні камери, що рятують життя під час повітряних тривог

Українські заклади вищої освіти дедалі частіше переходять від суто теоретичного навчання до практичних розробок, які відповідають на виклики життя в умовах війни. В Одеській політехніці це відбувається через проєктне навчання та студентські хакатони, де молодь долучається до реальних задач — від безпеки під час повітряних тривог до рішень для відновлення країни.

У такому середовищі з’явилася система моніторингу людей у будівлях під час ракетних ударів. Її розробили студенти та викладачі Інституту штучного інтелекту та робототехніки НУ «Одеська політехніка», і проєкт представили безпосередні учасники команди разом із керівником інституту Михайлом Лобачевим.

Від ідеї до «заліза»

Зазвичай викладачі скаржаться на слабку підготовку першокурсників, але команда, яка працювала над цим проєктом, — виняток. Студенти переконані: навчання має приносити реальну користь, а не лише оцінки.

Коли ворог вкотре влучив у портову інфраструктуру, учасники проєкту зрозуміли — потрібно діяти.

«Ми бачили повідомлення про загиблих працівників, які не встигли добігти до укриття», — розповідає капітан команди Даниїл Шаблій. «Тому вирішили не стояти осторонь».

Студенти проаналізували ринок і виявили: окремо доступні камери спостереження, окремо — сигнали тривоги, але комплексного рішення, яке поєднує обидва елементи й автоматично інформує відповідальних осіб про людей, що залишаються в небезпеці, бракує.

Ідея проекту визрівала кілька років — ще під час хакатону, присвяченого повоєнному відновленню. Тоді презентували концепцію системи для підрахунку людей у будівлі та оперативного реагування під час повітряної тривоги.

Як це працює?

Щоб перетворити концепт на робочий продукт, студенти розподілили ролі:

• Дар’я Шаблій зайнялася аналізом ринку й вивченням наявних аналогів.
• Євген Жеков (студент третього курсу) відповідав за навчання системи «бачити» — він застосував методи комп’ютерного зору, завдяки яким штучний інтелект аналізує відеопотік так, ніби це робить людина.
• Олександр Бродецький опікувався апаратною частиною — налаштуванням «заліза» й інтеграцією компонентів.

Як результат — система, що в реальному часі підраховує людей у приміщенні й одразу передає дані відповідальним. Коли лунає тривога, алгоритми фіксують, хто залишився в коридорі або кабінеті, і формують миттєве повідомлення для відповідальних осіб.

Доступно і життєво важливо

Цінова політика розробки досить демократична: система коштує від 600 до 800 доларів залежно від об’єкта та конфігурації. Це невелика сума в порівнянні з потенційною користю — врятованими життями. Уже зараз робота студентів привернула увагу кількох ІТ-компаній, які розглядають можливості впровадження та масштабування рішення.

Секрет активності пояснює Михайло Лобачев, директор Інституту штучного інтелекту та робототехніки НУ «Одеська політехніка».

«Ми впровадили проєктне навчання. Це дозволяє студентам брати участь у реалізації реальних ідей під керівництвом старших колег, які діляться досвідом. Першокурсникам подобається дух змагання, азарт і прагнення стати кращими. Набуті знання відразу застосовуються в корисних винаходах. Кожного року кількість учасників наукового хакатону зростає», — каже він.

Студенти Одеської політехніки не зупиняються на досягнутому. Мотивація працювати, взаєморозуміння в команді й усвідомлення переваг колективної роботи допомогли швидко вирішити завдання. Система вже створена та має потенціал для подальшого розвитку. Поки країна відновлюється, команда готує нові рішення, бо розуміє: для перемоги потрібні не лише солдати, а й інтелектуальні технології.

Источник: times.od.ua