Нове вивчення зразків Місяця 50-річної давності зістарило його на 40 млн років
NASA тримає безліч зразків з місячної поверхні запечатаними на складах, сподіваючись на появу більш досконалих наукових приладів для їх аналізу. Це дозволяє робити наукові відкриття через десятиліття після доставки зразків у місіях «Аполлон», зроблених США у 70-х роках минулого століття. Таким новим відкриттям стало точне датування породи з поверхні Місяця, що дозволяє уточнити час народження нашої космічної супутниці.
Серед зразків місячної породи, доставленої на Землю в 1972 в ході місії «Аполлон-17», виявилися кристали цирконію. Ці кристали утворюються після завершення остигання магми на поверхні Місяця чи Землі. Це також означає, що кристали цирконію - одні з найдавніших на поверхні твердих утворень. Датування часу їхньої освіти дає відповідь на те, коли сформувався Місяць.
Попередні дослідження зразків з Місяця та інші факти дозволили створити теорію, що Місяць виник 4,425 млрд років тому у процесі зіткнення із Землею небесного тіла розміром із Марс. Викинутий цим ударом шматок Землі разом із залишками матеріалу малої планети сформували Місяць. Коли розпечена речовина на поверхні Місяця охолола, на ній виникли, зокрема, кристали цирконію.
Донедавна вчені не мали у своєму розпорядженні інструменти, які могли б провести аналіз атомарного складу нанокристалів цирконію. На жаль, у зразках з Місяця виявляються лише кристали нанометрового розміру, що не дозволяє провести звичайний радіоізотопний аналіз – замало матеріалу для аналізу.
Сьогодні вчені мають інструменти для атомно-зондової томографії. Вони дозволяють підрахувати кількість тих чи інших атомів навіть у нікчемному за обсягом зразку. Зразок заточується до атомарно-тонкого стану і потім випаровується атом за атомом, в ході чого відбувається точне визначення атомарної речовини.
Повторне вивчення місячних проб 50-річної давності дозволило визначити, скільки атомів ізотопів урану та свинцю знаходиться у нанокристалах цирконію. Знаючи період напіврозпаду урану та співвідношення урану та свинцю у зразку неважко підрахувати його вік. Виявилося, що Місяць на 40 млн років старший за той вік, який давали йому попередні дослідження. Зараз Місяцю 4,46 млрд. років, що доводить нова робота. Втім, навряд чи це останнє датування віку Місяця. Це питання напевно ще вивчатиметься, особливо коли людство почне створювати там бази для постійної присутності.