НКЕК тероризує провайдерів Житомирщини безглуздими завданнями

Розуміючи важливість виконання Комісією завдань, передбачених частиною першою статті 100 Закону України «Про електронні комунікації» щодо щорічного моніторингу доступності універсальних послуг, змушені звернути увагу на низку методологічних та правових викликів, які виникають під час реалізації цієї процедури у визначений НКЕК спосіб в умовах воєнного стану.

1. Відповідність принципам Європейського кодексу електронних комунікацій (ЄКЕК)

У межах гармонізації українського законодавства з правом Європейського Союзу процедури збору інформації мають відповідати стандартам Директиви ЄС 2018/1972 (Європейський кодекс електронних комунікацій).

Принцип пропорційності та об’єктивної необхідності

Відповідно до частини першої статті 20 ЄКЕК, національні регуляторні органи можуть вимагати від підприємств лише ту інформацію, яка є суворо пропорційною та об’єктивно необхідною для досягнення чітко визначених цілей регулювання.

На нашу думку, вимога щодо надання даних із деталізацією до кожного окремого населеного пункту для загального аналізу доступності послуг є надмірною та такою, що не відповідає принципу пропорційності.

Окрім цього, вимога щодо надання інформації про торговельну марку та вебсайт Постачальника виходить за межі задекларованої НКЕК мети — «моніторингу рівня тарифів (цін) на універсальні електронні комунікаційні послуги з метою визначення їх доступності для споживачів», а відтак також викликає сумніви щодо відповідності принципу об’єктивної необхідності.

Мінімізація адміністративного навантаження

Відповідно до пункту 218 Преамбули ЄКЕК, процедури збору інформації та звітності мають бути організовані таким чином, щоб мінімізувати адміністративне навантаження як на Постачальників, так і на Регулятора.

Натомість запропонований формат збору інформації передбачає:

• ручне форматування внутрішніх фінансових даних;
• штучне виокремлення вартості окремих послуг із пакетних тарифів;
• перерахунок білінгових циклів;
• деталізацію тарифів по великій кількості населених пунктів.

При цьому єдина затверджена методика виконання таких розрахунків відсутня, що створює значні ризики неоднакового трактування вимог та суттєво збільшує адміністративне навантаження на ринок.

2. Методологічні суперечності щодо пакетних послуг

У запиті НКЕК міститься вимога вказувати тариф окремо на послугу широкосмугового доступу до мережі Інтернет у разі її надання у складі пакетної пропозиції (наприклад, разом із телебаченням).

Водночас у листі НКЕК від 04.05.2026 № 05-2734/141 у відповідь на звернення ІнАУ зазначено, що законодавство у сфері електронних комунікацій не встановлює єдиної методики розподілу доходів між окремими послугами у складі пакетних пропозицій, а тому кожен оператор визначає таку методику самостійно.

За відсутності єдиного державного стандарту або затвердженої методики розподілу вартості пакетних послуг дані, отримані від різних Постачальників, базуватимуться на неспівставних внутрішніх калькуляціях.

У результаті це:

• унеможливлює коректне порівняння показників;
• нівелює репрезентативність дослідження;
• ставить під сумнів математичну валідність отриманих результатів.

3. Невизначеність критерію «мінімальної ціни»

Запит щодо фіксації саме «мінімального тарифу (ціни)» містить суттєву методологічну невизначеність та не враховує реальні механізми ціноутворення на ринку електронних комунікацій.

Більшість Постачальників активно використовують довгострокові акційні та соціальні програми підтримки споживачів, зокрема:

• спеціальні тарифи для нових абонентів;
• пільгові умови для соціально вразливих категорій населення;
• безкоштовне або пільгове підключення об’єктів соціальної інфраструктури;
• спеціальні умови для закладів освіти та військових частин.

У багатьох випадках такі пропозиції передбачають вартість послуг на рівні 0 або 1 гривні протягом певного періоду.

Відтак формально коректне виконання запиту НКЕК може призвести до масового декларування саме таких значень як «мінімальної ціни», що:

• не відображатиме реальної ринкової вартості послуг;
• викривлятиме результати моніторингу;
• унеможливить об’єктивне виконання завдань статті 100 Закону України «Про електронні комунікації».

З метою забезпечення коректності та порівнюваності результатів моніторингу просимо НКЕК надати офіційне методологічне роз’яснення щодо:

• необхідності врахування акційних та пільгових тарифів;
• визначення поняття «мінімальна ціна»;
• порядку врахування часових проміжків дії тарифів;
• необхідності використання фактичних чи усереднених значень;
• фіксації ціни на конкретну дату чи за певний звітний період.

За відсутності таких роз’яснень отримані дані не можуть вважатися достатньо верифікованими та придатними для коректного аналізу.

4. Ризики для операційної діяльності в умовах воєнного стану

Відповідно до частини другої статті 31 Закону України «Про електронні комунікації», Постачальники зобов’язані забезпечувати безперервність надання електронних комунікаційних послуг.

Станом на сьогодні телеком-галузь функціонує в умовах:

• постійних руйнувань інфраструктури;
• аварійних відновлювальних робіт;
• необхідності забезпечення енергонезалежності мереж;
• гострого дефіциту інженерно-технічного персоналу.

Покладення додаткового значного обсягу ручної аналітичної та розрахункової роботи відволікає критично важливі кадрові ресурси від забезпечення стабільності мереж та ліквідації аварій.

У результаті це створює ризики:

• погіршення якості послуг;
• збільшення часу відновлення мереж після пошкоджень;
• зниження загальної стійкості електронних комунікаційних мереж у період воєнного стану.

Пропозиції щодо врегулювання ситуації

Керуючись принципами партнерської взаємодії між державою та ринком, а також з метою забезпечення об’єктивності моніторингу й недопущення надмірного адміністративного навантаження на галузь, пропонуємо:

1. Спростити форму надання інформації, виключивши:
   • вимогу щодо деталізації тарифів по кожному населеному пункту;
   • вимогу щодо надання інформації про торговельну марку та вебсайт Постачальника.
2. Розробити та офіційно затвердити:
   • методику розподілу вартості пакетних послуг;
   • критерії визначення «мінімальної ціни».
3. Вважати достатнім надання Постачальниками офіційно оприлюднених тарифних планів (прайс-листів), які діють на території відповідних областей.
4. Залучити профільні асоціації та представників ринку до спільної розробки прозорої та уніфікованої методики моніторингу доступності універсальних послуг, яка відповідатиме вимогам статей 20 та 21 Європейського