НКЕК підтримує незаконну ініциативу Укртелекому, що підніме тарифи на інтернет в Україні
Передача Світовим банком нової методології розрахунку тарифів на користування кабельною каналізацією електронних комунікаційних мереж (ККЕ) мала б стати кроком до прозорості та модернізації регулювання. Натомість запропоновані підходи викликали серйозне занепокоєння ринку. Найбільше питання полягає не лише в самій методології, а й у тому, що вона фактично відкриває шлях до легалізації додаткових платежів, яких українське законодавство сьогодні не передбачає.
Особливу тривогу викликає позиція НКЕК. Замість того щоб захищати чинні норми Закону України «Про електронні комунікації», Регулятор фактично підтримує концепцію, яка дозволяє вивести частину послуг із-під державного тарифного регулювання. Саме цього вже багато років домагається монополіст — АТ «Укртелеком».
"Плата за муфти" повертається через нову методологію
Український телеком-ринок добре пам'ятає історію зі спробою запровадити окрему плату за розміщення оптичних муфт у кабельній каналізації. Провайдери неодноразово наголошували: муфта не є самостійною послугою. Це невід'ємний технологічний елемент кабельної мережі, без якого неможливо забезпечити її функціонування.
Попри це, власник кабельної каналізації намагався перетворити технологічний елемент на окремий платний сервіс.
Тепер у запропонованій Світовим банком методології з'являється окрема послуга — "надання місця в оглядовому пристрої", яка прямо включає розміщення муфт, технологічного запасу кабелю та іншого обладнання.
Фактично це означає повернення тієї ж самої ідеї під новою назвою.
Закон такого не дозволяє
Проблема полягає у тому, що чинна редакція Закону України «Про електронні комунікації» не знає жодної окремої послуги "розміщення муфт".
Стаття 34 Закону визначає, що державному регулюванню підлягають граничні тарифи на користування кабельною каналізацією, які вже включають усі необхідні складові: видачу технічних умов, погодження проєкту, технічний нагляд, бронювання місця, надання місця в каналі та користування ним.
Жодних окремих платежів за муфти, технологічний запас кабелю чи інші складові інфраструктури закон не містить.
Саме тому Інтернет Асоціація України цілком логічно наголошує: поки Верховна Рада не внесе зміни до закону, будь-який новий каталог послуг не може застосовуватися.
Інакше нормативний документ НКЕК фактично підмінятиме закон.
Держава спеціально обмежила монополіста
Особливо показовою є історія появи державного регулювання тарифів на ККЕ.
У 2010 році, буквально напередодні приватизації «Укртелекому», держава запровадила систему граничних тарифів.
Мета була очевидною — не допустити, щоб приватний власник найбільшої кабельної каналізації країни почав диктувати власні ціни всьому телеком-ринку.
Новий власник придбав компанію вже разом із цими законодавчими обмеженнями.
Пізніше вони неодноразово намагалися скасувати їх через суди.
Однак українські суди, включаючи Верховний Суд, підтвердили законність державного регулювання.
Сьогодні ж складається парадоксальна ситуація: те, чого не вдалося досягти через судові процеси, може бути реалізовано через нову методологію.
Регулятор стає союзником монополіста?
Найбільше запитань викликає роль самої НКЕК.
Регулятор мав би насамперед перевірити відповідність запропонованих підходів українському законодавству.
Натомість Робоча група вже обговорює каталог нових послуг, хоча для цього відсутні правові підстави.
Фактично створюється механізм, який дозволить власнику кабельної каналізації самостійно встановлювати тарифи на окремі послуги, що не регулюватимуться державою.
Саме про таку модель давно мріє будь-який природний монополіст.
Це стосується не лише операторів
На перший погляд може здатися, що суперечка стосується лише провайдерів.
Насправді наслідки відчують усі користувачі Інтернету.
Будь-яке підвищення вартості доступу до кабельної каналізації неминуче збільшить витрати операторів.
У результаті дорожчатиме будівництво нових мереж, модернізація існуючих ліній, а згодом — і самі послуги доступу до Інтернету.
Особливо болісно це вдарить по невеликих місцевих провайдерах, які не мають ресурсів великих компаній.
Саме вони забезпечують зв'язком тисячі громад, сіл та прифронтових територій.
Небезпечний експеримент під час війни
Додатково ситуацію ускладнює те, що Україна перебуває в умовах воєнного стану.
Телекомунікаційна інфраструктура щодня зазнає руйнувань, оператори постійно відновлюють пошкоджені мережі, а стабільний зв'язок став одним із ключових елементів національної безпеки.
У таких умовах експериментувати з моделлю тарифоутворення та відкривати можливість появи нових нерегульованих платежів виглядає щонайменше передчасно.
Висновок
Суть нинішньої дискусії набагато ширша, ніж питання методики розрахунку тарифів.
Йдеться про спробу змінити саму філософію державного регулювання кабельної каналізації. Якщо сьогодні допустити появу окремих нерегульованих послуг на кшталт "плати за муфти" чи інших нових тарифних позицій, завтра державне регулювання може перетворитися на формальність, а власник критично важливої інфраструктури отримає можливість самостійно встановлювати дедалі нові платежі.
Саме тому позиція ІнАУ виглядає послідовною: спочатку — зміни до закону, якщо їх підтримає Верховна Рада, потім — нова методика. Не навпаки.
Інакше виникає закономірне питання: чи захищає НКЕК конкуренцію та інтереси споживачів, чи фактично допомагає монополісту отримати те, чого він роками не зміг домогтися ні через суди, ні через чинне законодавство?