НКЕК: карати операторів готові, а правила встановити — ні

Дмитро Сизов
НКЕК: карати операторів готові, а правила встановити — ні

НКЕК дедалі більше нагадує регулятора, який добре знає, як вимагати від операторів виконання державних рішень, але не дуже розуміє, як забезпечити їхню прозору, технічно обґрунтовану та справедливу реалізацію.

Цього разу народний депутат Олександр Федієнко звернув увагу на проблему, яка може мати серйозні наслідки для всього ринку електронних комунікацій: механізм блокування інтернет-ресурсів за зверненнями Державної податкової служби.

Раніше депутат проаналізував законодавчі норми, відповідно до яких ДПС отримує можливість направляти регулятору звернення щодо обмеження доступу до певних ресурсів в інтернеті. Щоб з'ясувати, як саме НКЕК збирається реалізовувати ці повноваження, він направив депутатський запит.

Відповідь регулятора виявилася показовою.

Методики немає, процедур немає, консультацій із ринком не проводили. Але контролювати операторів і перевіряти виконання вимог регулятор готовий.

Фактично НКЕК визнає, що не розробляла окремих методичних документів і процедур реалізації цих вимог. Консультацій із представниками телекомунікаційного ринку також не проводилося.

При цьому виникає фундаментальне запитання: як можна перевіряти виконання вимог і застосовувати санкції, якщо сам регулятор не визначив зрозумілих критеріїв їх виконання?

Хто відповідатиме за помилкове блокування?

Особливе занепокоєння викликає питання формування переліків інтернет-ресурсів.

НКЕК фактично дистанціюється від відповідальності за правильність переліків, які надходять від податкової. Водночас оператори мають виконувати отримані вимоги.

Виходить доволі дивна конструкція: один державний орган формує перелік, інший передає вимоги операторам, а відповідальність за технічне виконання фактично лягає на провайдерів.

А якщо до переліку потрапить ресурс помилково? Хто і як оперативно виправить помилку? Хто відповідатиме за неправомірне обмеження доступу?

Чітких відповідей на ці запитання поки немає.

Перевірки без зрозумілої методики

Не менш проблемним є питання технічного контролю блокування.

НКЕК не надала чіткої методики проведення таких перевірок. Не визначено, які саме технічні параметри оцінюватимуться, скільки буде контрольних точок, як фіксуватимуться результати вимірювань і за якими критеріями встановлюватиметься факт порушення.

Це вже не просто бюрократична недопрацьованість. Це ризик суб'єктивного контролю, коли оператор може отримати претензії або санкції за результатами перевірки, методологія якої йому невідома.

Регулятор чекає, поки до нього прийде ринок

Окремо Федієнко звернув увагу на відповідь НКЕК щодо консультацій із представниками галузі.

Позиція регулятора зводиться до того, що самі оператори не зверталися з проханнями провести такі консультації.

Але хіба це нормальна модель роботи державного регулятора?

НКЕК фінансується, зокрема, коштом галузі. Саме тому від нього очікують не пасивного реагування на звернення, а професійної роботи з ринком, особливо коли запроваджуються нові вимоги, здатні впливати на діяльність усіх операторів.

Регулятор повинен сам ініціювати консультації, оцінювати технологічні ризики, розробляти процедури та забезпечувати однакове розуміння правил усіма учасниками ринку.

А не чекати, поки провайдери почнуть самостійно з'ясовувати, як виконувати чергові державні розпорядження.

Для чого тоді потрібна НКЕК?

Федієнко заявив, що підготував повторне депутатське звернення з конкретними питаннями щодо методики УДЦР, технічних вимірювань, виправлення помилок у переліках, відповідальності та готовності електронної регуляторної платформи.

Його критика виходить далеко за межі конкретної історії з блокуванням сайтів.

Вона порушує значно ширше питання: чи виконує НКЕК свою основну функцію — бути незалежним професійним регулятором, який встановлює зрозумілі правила, захищає учасників ринку від необґрунтованих рішень і забезпечує передбачуваність регулювання?

Адже замість системної роботи з проблемами галузі оператори нерідко отримують листування між державними установами, нечіткі вимоги та загрозу відповідальності за правила, які ще належить розробити.

На цьому тлі особливо показовими виглядають проблеми, які роками залишаються без належної реакції регулятора: кроссубсидування, тарифні перекоси, конкурентні диспропорції та можливі зловживання великих гравців ринку, зокрема навколо історії з «ДаВоЛа».

Проблема не в тому, що НКЕК має повноваження контролювати операторів. Проблема в тому, що регулятор повинен спочатку забезпечити зрозумілі правила, а вже потім вимагати їх виконання.

Галузь не повинна утримувати регулятора, який контролює її діяльність, вимагає виконання дедалі нових правил, але сам не здатний забезпечити прозорі та справедливі умови роботи.

Оператори платять за існування регулятора не для того, щоб отримувати відписки, пересилання листів і погрози перевірками. Вони платять за професійну експертизу, захист конкуренції, передбачуване регулювання та однакові правила гри для всіх учасників ринку.

Якщо НКЕК не здатна розбиратися з кроссубсидуванням, тарифними перекосами, можливими зловживаннями великих гравців і водночас готова карати провайдерів за невиконання нечітко визначених вимог, виникає закономірне запитання: навіщо галузі такий регулятор і за що вона повинна його утримувати?

Регулятор має працювати в інтересах розвитку ринку, а не перетворюватися на додатковий тягар для тих, за чиї кошти він існує.