НКЕК говорить про рівні умови для всіх операторів, але реальність зовсім інша

Дмитро Сизов
НКЕК говорить про рівні умови для всіх операторів, але реальність зовсім інша

У своїх офіційних документах НКЕК заявляє, що «бере до уваги інтереси усіх сегментів ринку електронних комунікацій та усіх його учасників, а не надає преференцію окремим його складовим, окремим учасникам чи групі учасників».

Звучить красиво. Але чи відповідає це дійсності?

Якщо проаналізувати практичні рішення Комісії за останній час, виникає зовсім інша картина. Декларована рівновіддаленість від усіх учасників ринку дедалі більше нагадує політичну декларацію, яка не витримує перевірки конкретними фактами.

Преференції найбільшим гравцям

Протягом останніх років мобільні оператори активно розвивають послуги домашнього фіксованого Інтернету. Це нормальна ринкова конкуренція. Проте виникає питання: за рахунок яких ресурсів фінансується таке розширення?

Незалежні провайдери, які історично будували фіксовані мережі власними коштами, працюють виключно в межах доходів від цієї діяльності. Натомість великі мобільні оператори мають можливість фінансувати розвиток фіксованих мереж за рахунок значно масштабніших доходів від мобільного бізнесу. Це створює для них суттєву конкурентну перевагу.

Завдання незалежного регулятора полягає не у втручанні в бізнес-моделі компаній, а у забезпеченні рівних конкурентних умов. Проте дії НКЕК дедалі частіше сприймаються учасниками ринку як такі, що не усувають дисбаланси, а фактично сприяють посиленню позицій найбільших операторів.

Коли регулятор декларує однакове ставлення до всіх, але його рішення систематично працюють на користь найбільш фінансово потужних гравців, природно виникають сумніви щодо реальної неупередженості такого підходу.

Історія з оптичними муфтами

Ще більш показовою є ситуація з кабельною каналізацією електрозв'язку.

Протягом тривалого часу оператори користувалися кабельною каналізацією відповідно до чинних правил. Однак останнім часом виникла практика стягнення окремої плати за розміщення оптичних муфт.

Саме навколо цього питання виник конфлікт між операторами та Укртелекомом.

Замість того щоб забезпечити однакове застосування законодавства та припинити неоднозначне трактування норм, НКЕК фактично зайняла позицію, яка була сприйнята ринком як підтримка вимог Укртелекому щодо запровадження додаткових платежів.

Саме після появи відповідних підходів регулятора суперечки щодо оплати муфт набули системного характеру.

Для багатьох провайдерів це означає додаткові витрати, які раніше не передбачалися умовами користування кабельною каналізацією.

Де рівність?

Коли регулятор заявляє про відсутність преференцій, суспільство має право оцінювати не слова, а конкретні рішення.

Якщо найбільші мобільні оператори отримують умови, які дозволяють їм посилювати свої позиції на ринку, а домінуючий власник кабельної каналізації отримує фактичну підтримку у спірному питанні щодо нових платежів, виникає закономірне питання: де саме проявляється задекларований однаковий підхід до всіх учасників?

Регулятор має бути однаково незалежним від усіх учасників ринку — як від великих мобільних операторів, так і від власників критичної інфраструктури. Саме в цьому полягає його головна функція.

Довіра формується діями

Будь-який регулятор може декларувати рівність, прозорість та неупередженість. Але довіра виникає лише тоді, коли ці принципи підтверджуються практикою.

Поки ж дедалі більше операторів і провайдерів вважають, що між офіційними заявами НКЕК та її реальними рішеннями існує суттєва розбіжність.

Саме тому твердження про однакове врахування інтересів усіх учасників ринку потребує не декларацій, а переконливих доказів у вигляді регуляторних рішень, які справді забезпечують рівні правила гри для всіх, а не створюють переваги окремим категоріям учасників.