НКЕК: географію малюють рішеннями, а тарифи визнають економічно обґрунтованими
Схоже, у НКЕК знову творчий період.
Комісія не просто регулює електронні комунікації — вона дедалі активніше створює нову реальність за допомогою рішень, методик, географічних оглядів та висновків про «економічну обґрунтованість».
Цього разу НКЕК, посилаючись на Закон України «Про електронні комунікації», Методику проведення та оновлення географічних оглядів та результати оновленого огляду мереж фіксованого широкосмугового доступу, визначила території, де має забезпечуватися універсальна електронна комунікаційна послуга — широкосмуговий доступ до Інтернету у фіксованому місці.
На папері все виглядає бездоганно.
Є закон. Є методика. Є географічний огляд. Є населені пункти. Є універсальна послуга.
Але виникає просте питання: а що саме відбувається після того, як НКЕК намалювала цю географічну картину?
Бо визначити територію — це ще не означає створити там мережу.
Для провайдера реальність значно прозаїчніша за регуляторний документ: кабель потрібно прокласти, обладнання встановити, електроживлення забезпечити, аварії ліквідовувати, персоналу заплатити, а пошкоджену війною мережу — відновити.
І все це коштує грошей.
Особливо там, де абонентів мало, відстані великі, а ризики для інфраструктури високі.
Тому дуже хочеться побачити не лише красиву карту територій, де «має бути забезпечено» доступ, а й відповідь на інше питання: хто і за які кошти цей доступ забезпечуватиме?
Бо регуляторне «має бути» — дуже зручна конструкція. Воно нічого не коштує тому, хто його написав.
А далі — ще цікавіше
НКЕК також розглянула запити Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та надала висновок про відповідність тарифів постачальника електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення принципам економічної обґрунтованості, об’єктивності, недискримінації та принципам ціноутворення у сфері електронних комунікацій.
Тут хочеться поставити ще одне просте питання:
а за якою саме економікою ці тарифи визнані економічно обґрунтованими?
Тому що для будь-якого оператора економічне обґрунтування — це не просто правильні слова у висновку.
Це собівартість, зарплати, електроенергія, обладнання, оренда, податки, ремонт, резервування, інвестиції та ризики.
А під час війни — ще й зруйнована інфраструктура, генератори, акумулятори, резервні канали, охорона вузлів та постійна готовність відновлювати мережу після чергового прильоту.
Тому хотілося б, щоб регуляторна «творчість» не підміняла реальну економіку.
НКЕК може визначити територію. Але Інтернет там повинен хтось побудувати
І ось тут виникає системна проблема.
Держава дедалі більше формулює для операторів де, що і як має бути забезпечено.
Але набагато менше говорить про те, за рахунок чого це має відбутися.
Особливо це стосується невеликих і середніх провайдерів.
Саме вони часто працюють там, де великим компаніям економічно нецікаво. Саме вони тримають мережі в невеликих населених пунктах, ремонтують їх після обстрілів і продовжують працювати там, де бізнес-модель давно перестала бути красивою.
Тому універсальна послуга не повинна перетворюватися на універсальний обов'язок провайдера працювати собі у збиток.
Інакше дуже скоро на регуляторній карті будуть чудові території, де Інтернет «має бути забезпечений», але не залишиться тих, хто фізично готовий його там забезпечувати.
НКЕК, безумовно, повинна виконувати свої повноваження.
Але регулювання — це не мистецтво створювати правильні формулювання.
Регулювання — це коли рішення регулятора враховує економічну реальність тих, хто має це рішення виконувати.
Інакше виходить цікава картина: на папері все чудово — території визначені, послуги універсальні, тарифи економічно обґрунтовані.
Залишається лише одна дрібниця.
Знайти гроші, людей, обладнання та провайдерів, які все це реалізують.
Мабуть, це вже наступний етап творчості НКЕК.