На півночі Мексики знайшли поселення народу круглих пірамід

Виявилося, доколумбова цивілізація «утікачів родичів майя» — уастеків — була далеко не такою відсталою, як вважали раніше.

Під час розкопок, що передували будівництво великої автодороги, археологи з Національного інституту антропології та історії Мексики (INAH) виявили гробниці та рештки житлових будинків класичного періоду Мезоамерики (250-900 роки нашої ери). Вони включали пару величезних круглих кам’яних фундаментів або платформ і більше десятка людських поховань.

Дослідники повідомили, що будівлі та поховання залишили після себе уастеки. Це народ, що відноситься до мовної групи майя, але проживав в основному на північному сході сучасної території Мексики досить далеко від інших майя. Кам’яні фундаменти заздалегідь датовані 600-900 роками нашої ери. Це остання частина класичного періоду.

Обидві платформи складаються із земляного засипання з використанням кам’яної кладки, що включає вапняк та базальт. Вони круглі — тут треба сказати, що архітектура уастеків взагалі вирізняється серед інших мезоамериканських будов саме закругленими формами, у тому числі у ступінчастих пірамід.

Діаметр першої платформи становить 30 метрів, а другий – 20 метрів. На думку дослідників, призначення цих споруд полягало у захисті місць вічного упокоення особливо важливих уастеків: усередині археологи знайшли людські останки.

В одній будові виявили скелети трьох дорослих людей, котрих колись поховали разом і, можливо, одночасно. Перед похованням їх прикрасили напрочуд майстерно зробленими сережками з раковин та зеленого кварцу, деякі з яких були виконані у формі квітів.

Інші могили, знайдені у круглих фундаментах, були індивідуальними похованнями. Найчастіше померлих ховали в сидячому положенні.

Особливо примітним є одне з індивідуальних поховань: воно виглядає як курган у кургані. Дорослого чоловіка після смерті помістили всередину окремої вапнякової капсули, яка, у свою чергу, знаходилася у більшій споруді. Це свідчить про високий статус похованого.

Окрім поховань, на археологічній ділянці Ель-Наранхо знайшли велику кількість кераміки, шліфувальні камені та наконечники гармат. З цього вчені зробили висновок, що перед ними не спеціально виділений цвинтар. Швидше за все, на цьому місці знаходилося велике поселення уастеків, які ховали своїх померлих поблизу житла.

Класичний період вважають часом розвитку та процвітання багатьох цивілізацій Мезоамерики. Але уастеків, як вважали раніше, це не стосувалося. Хоча в ранній період далекі родичі майя зробили свій внесок у мистецтво, архітектуру та релігійну космологію доколумбових цивілізацій. Наприклад, згідно з деякими дослідниками, концепція великого бога Кетцалькоатля фактично виникла у уастеків у I тисячолітті до нашої ери.

Потім, на думку істориків, був період занепаду їхньої цивілізації, а вершини своєї могутності та впливу вони досягли лише після падіння великого міста Теотіуакана та раптового занепаду цивілізації майя, у так званий посткласичний період (1200-1500 роки нашої ери).

Уастеки втратили свою свободу та незалежність у 1450-му, коли їхні землі завоювали ацтеки. А після падіння імперії Монтесуми ІІ їх майже повністю знищили іспанці. Цікаво, що ацтеки вважали уастеків дикунами, але войовничими. Саме на цьому ґрунтувалася думка істориків про деяку культурну відсталість уастеків.

Знахідки в Ель-Наранхо, на думку археологів, усе змінюють. Майстерні прикраси та якісна кераміка не могли бути зроблені тими дикунами, якими зазвичай зображують уастеків. Очевидно, у пізній класичний період їхня цивілізація не переживала сильний занепад. Саме в цей період з’являються характеристики (похоронні звичаї, стилі в кераміці, будівельні практики), які через сторіччя, у посткласичний період, асоціюватимуться з культурною традицією уастеків на піку їхньої могутності.