На HIMARS наразі наскільки високий попит, що існує список очікування, - ЗМІ
HIMARS 2026 року – це зовсім інша система, ніж HIMARS початку 2022 року, і якщо простежити, як вона еволюціонувала до такого стану, стане зрозуміло, чому зараз майже всі збройні сили світу, що стоять на боці Заходу, прагнуть її отримати, пише 1945.
Видання зазначає, що завдяки запуску ракет GMLRS з GPS-наведенням на відстань приблизно 43 милі система HIMARS дозволила українським військам вражати цілі, які раніше спокійно перебували за лінією фронту, а Київ використовував її для знищення логістичної інфраструктури, що забезпечує боєздатність великої конвенційної армії.
"Склади боєприпасів, паливні бази, командні пункти, залізничні вузли, розташовані глибоко на території, контрольованій Росією, – все це стало доступним для удару, а завдяки високій точності одна пускова установка могла знищити ціль, для ураження якої раніше був потрібен масовий обстріл", - йдеться в статті.
Примітно, що високопоставлені представники міністерства оборони США стверджували, що ці системи мали реальний вплив на хід конфлікту. Проте, як наголошується в статті, справжньою вигодою був саме стратегічний ефект.
Росія була змушена відвести свої склади постачання та штаби за межі зони ураження, що призвело до перевантаження її власної логістики та підриву її наступальних операцій.
Пояснюється, що система HIMARS створена за принципом "вистрілив – втік": вона веде вогонь і змінює місце розташування до того, як настане час контрбатарейного вогню, а Москва місяцями заявляла про знищення, які не могла довести.
Репутація, завойована в бою, перетворилася на замовлення, і їхній масштаб застав зненацька навіть компанію Lockheed Martin. Вона подвоїла річний обсяг виробництва пускових установок, випустивши 96 одиниць у 2024 році, але все одно не встигала задовольнити попит.
Видання поділилося, що замовлення надходили одночасно з усіх боків. Зокрема, Польща підписала рамкову угоду на сотні пускових установок, значну частину яких планується зібрати всередині країни в рамках програми "Homar-A" – це одна з найбільших угод щодо HIMARS, які коли-небудь укладалися.
"Естонія також підписала угоду, Литва вперше стала оператором цієї системи, а Румунія та Австралія прискорили реалізацію своїх програм", - розповідається в публікації.
Тим часом, Пентагон продовжував укладати нові контракти на виробництво, щоб поповнити американські запаси та задовольнити попит союзників.
Видання поділилося, що на цю зброю наскільки високий попит, що існує список очікування.
"Війна в Україні перетворила нішеві американські можливості на еталон, з яким порівнюють себе всі артилерійські підрозділи союзників, а точні удари на великі відстані за приблизно три роки перетворилися з "приємного доповнення" на основну вимогу в країнах НАТО та Тихоокеанського регіону", - вказується в статті.
В 2026 році після того, як американські та ізраїльські війська розпочали масштабну операцію проти Ірану, Центральне командування США оприлюднило несекретні кадри, на яких видно, як пускові установки M142 запускають тактичні балістичні ракети по іранських цілях у рамках операції.
"Системи HIMARS діяли не як польова артилерія, а як платформа для нанесення ударів у глибину театру військових дій; за геопозиційними даними, вогонь вівся з Бахрейну через Перську затоку в бік Ірану, і ці системи застосовувалися проти іранських військових кораблів", - розповідається в публікації.
Голова Об’єднаного комітету начальників штабів повідомив журналістам, що ракети ATACMS, випущені з цих пускових установок, потопили кілька суден, зокрема підводний човен.
Тим не менш, видання констатує, що HIMARS – це не "чудо-зброя", і вдавати, що це не так, нікому не йде на користь.
Зокрема, Росії вдалося пристосуватися до неї. Заглушення GPS погіршило точність ракет GMLRS і змусило модернізувати боєприпаси. Україна почала розгортати дерев’яні пускові установки-приманки, щоб відволікти російські ракети, і кілька справжніх зрештою було втрачено внаслідок ударів "Іскандера" та дронів.
Система HIMARS виявилася настільки ефективною, що попит на пускові установки та всі види боєприпасів, які вони запускають, перевищує виробничі можливості заводів, і суперечки щодо ефективності цієї системи вже завершилися.
"Залишається питання, чи зможуть Lockheed Martin та її постачальники виготовити достатню кількість цієї техніки достатньо швидко для світу, який спостерігав за подіями в Україні й вже прийняв рішення", - підсумовує видання.
Источник: unian.ua