Лікарі під шквальним вогнем: як працює медичний стабілізаційний пункт на фронті - відео
Коли боєць зазнає поранення, йому надає першу допомогу парамедик. Далі постає нелегке завдання - добратися до стабілізаційного пункту. Це перша точка, де кваліфіковані лікарі прийдуть на допомогу й стабілізують стан пораненого, щоб він став транспортабельним. І вже потім - до лікарні чи шпиталю. Все відбувається за лічені хвилини. Щоб врятувати життя військового, зволікати не можна.
Про те, як працює стабілізаційний пункт, йдеться у сюжеті каналу "Украина Сейчас".
Люди, які зібрались у стабпункті, ніколи не думали, що підуть на війну. Але так склалося, що після 24 лютого 2022 року стояти осторонь вони не змогли.
Тут вся Україна. Із західної багато. А я - з півночі. З усіх куточків. До жовтня 2022 року в мене навіть не було військового квитка. Я пішла волонтеркою від початку повномасштебного вторгнення. І коли запитали, чи не знаю я фельшера, який би зголосився працювати у стабілізаційному пункті на фронті, я подумала й відповіла, що знаю - це я", - каже Вікторія, яка виконує обов'язки начмеда 16 батальйону ТРО.
Над евакуацією пораненого бійця з передової, поки він потрапить у госпіталь, працює понад 30 людей, розповідає координатор стабілізаційного пункту на ім'я Сергій. Він першим отримує інформацію про те, що зараз привезуть пораненого для надання допомоги.
"Чому я цим займаюсь? Коли був приліт по Краматорську, ми поїхали й врятували хлопця з перебитою артерією. Зрозумів, як це важливо - вчасно встигнути й надати фахову допомогу. Тепер я тут", - пояснює Сергій.
Володимир - невропатолог. Колись був військовим медиком, служив за контрактом. Звільнився по його завершенні у 2021 році, відкрив власну справу. Але почалась війна - і він зрозумів, що потрібен тут, поблизу передової, щоб рятувати бійців.
На обстріли ніхто не зважає
Страшно було у перший день, коли тільки почали працювати, кажуть лікарі. Тоді від росіян прилетів "сюрприз". А тепер вони вже знають, що обстріли з мінометів і артилерії були й будуть. Але ж ти не кинеш людину, яку рятуєш. Навчилися на слух визначати, коли потрібно ховатись разом з пораненим, а коли - пощастить і вдарить десь подалі.
Найстрашніше, коли ти робиш все, щоб поранений жив, але втрачаєш його. Відірвані кінцівки, важке поранення мозку - усе це медики стабілізаційного пункту бачать щодня. Був випадок, коли не змогли врятувати свого лікаря. Він евакуйовував бійців і в нього прилетів уламок міни.
Але більшість поранених, навіть дуже важких, медики рятують. І щиро радіють, коли отримують на знак подяки подарунки від вдячних пацієнтів - букет бузку чи шматок надкушеної шоколадки. Бо розуміють, чого вартує такий прояв вдячності.