Космічний зонд NASA отримує пошкодження від зіткнень
Зонд NASA Parker Solar Probe призначений вивчати Сонце та його корону. Місія, згідно з планом, має тривати до 2025 року. За цей час автоматична дослідницька станція повинна здійснити близько 24 витків навколо світила. Проте виявилося, що місія може бути під загрозою.
Зонд NASA Parker Solar Probe – це найшвидший апарат, побудований людиною. У момент найближчого зближення із Сонцем у 2025 році швидкість дослідницької станції складе близько 0,064% від швидкості світла чи 690 тисяч кілометрів на годину. Під час постійного руху орбітою Parker Solar Probe пробиває власним "тілом" пилову хмару, яка розташована у площині екліптики. Очевидно, що зіткнення з мікроскопічними частинками не йдуть на користь апарату.
Пилова хмара на шляху космічного дослідника
Якщо подивитися на фотографію Венери, зроблену зондом Parker Solar Probe у липні 2020 року, то можна помітити численні смуги. Причин утворення смуг є кілька:
-Галактичні космічні промені чи протони високих енергій.
-Сонячна радіація.
-Космічний пил.
-Матеріал самого зонда, який буквально вибивається у простір під час зіткнення Parker Solar Probe із космічним пилом.
Пил у сонячній системі кластеризувався у вигляді диска. Ми можемо побачити його навіть із Землі у вигляді так званого "зодіакального світла".
-Пил міг залишитися ще з часів існування акреційного диска, який пізніше утворив планети, супутники та інші тіла Сонячної системи.
-Також джерелами мікроскопічних частинок пилу є комети, астероїди та метеороїди, які викидають у простір матеріал під час зіткнень та внаслідок нагрівання Сонцем. Такий пил повторює траєкторію руху материнського тіла, тому не завжди лежить у межах площини екліптики.
-Джерело пилу у внутрішній Сонячній системі є Марс. Про це свідчать дані апарату NASA Juno, який також зіткнувся з пилом, поки прямував до Юпітера.
Зонд Parker Solar Probe на велетенській швидкості несеться у просторі, тому пошкодження, викликані зіткненнями із мікроскопічними частинками, розміром до 20 мікронів, можуть виявитися критичними. Під час удару матеріал, з якого складаються частинки пилу та поверхня дослідницької станції, отримує таку кількість енергії, що випаровується, а потім й іонізується. Швидке випаровування та іонізація стають причиною плазмового вибуху, який триває менше однієї тисячної секунди.
Провівши дослідження, яке базувалося на даних Parker Solar Probe, команда науковців виявила, як у космос викидають мікроскопічні уламки самого космічного апарату. Вони іноді спричиняли погіршення якості деяких фотографій, на яких з'являлися смуги. Також уламки розсіювали сонячне світло, через що зонд тимчасово ставав дезорієнтованим, адже він використовує спеціальні навігаційні камери, на яких потрапляло світло.
Таке дослідження критично важливе для розуміння небезпек, які чекають на космічні місії. Особливо це актуально для внутрішньої Сонячної системи, хоча у регіоні за орбітою Марса теж достатньо космічних тіл, які можуть продукувати пилові хмари.