Іноземці їдуть до України долучитися до боротьби проти російських терористів

Тисячі іноземців долучилися до нашої боротьби проти російських терористів. Хто з армійським досвідом вступив в іноземний легіон, хто ж не воює  - волонтерить, йдеться в ТСН.

У селі Горенка біля Бучі канадієць Браян розчищає завали зруйнованого будинку після російської окупації. Потім уже в Києві плете маскувальні сітки. Згодився і у Львові, де волонтерить на великому гуманітарному складі. Звідси допомога прямує до регіонів, де її потребують. Браян каже, береться за будь-яку роботу, лиш би бути помічним.

Волонтери українці кажуть, мовний бар'єр не перешкода, варіанти, щоб порозумітися, є. "На телефоні на українську мову переводить і нам показує, це треба привезти, мішки, наприклад", - розповідають волонтери.

Браян в Україні уже шість місяців, йому шістдесят, працював інвест-банкіром, та зараз на пенсії. У нього троє дітей, вони вже дорослі. Його вибір підтримали, але, каже, хвилюються, особливо під час ракетних атак. "Я ніколи не відчував страху, навіть коли опинявся поруч місця вибуху. Я вважаю, українці - дуже хоробрі, роблять все для перемоги і переможуть у цій війні. Я дуже вражений сміливістю та боротьбою військових", - каже він.

Допомогти Україні в боротьбі з державою-терористом захотів і тридцятирічний Рубен із Португалії. Від початку війни він волонтерить. "Моя бабуся сказала: "Ти їдеш на війну? Добре, їдь. Ти любиш робити щось божевільне". Я вирішив дуже давно. Спершу я хотів іти до війська, щоб воювати. Я розумів, що це небезпечно і можу загинути. Зараз я волонтерю - допомагаю людям, які цього потребують", - каже він.

Рубен хотів вступити до іноземного легіону, але його не взяли, бо не мав армійського досвіду. В Португалії він працював графічним дизайнером та кухарем, тож трохи поволонтерив у Польщі, допомагав українським біженцям, а далі приїхав до Львова. Робить те, що й усі – сортує, пакує, розвантажує машини.

Відданість іноземців волонтерській справі та їхня підтримка України дуже цінна, кажуть на гуманітарному складі, бо ж вони могли мирно жити у своїх країнах, не розлучатися з родиною та не наражати себе на небезпеку. "Люди могли б залишатися вдома, дивитися по телевізору новини і вважати, це найкраще, що вони зробили. Але вони їдуть, намагаються вступити до лав ЗСУ і допомогти людям, які цього потребують", - каже керівник відділу продуктів гуманітарного складу Олександр Мірошниченко.

Таких, як Браян та Рубен, в Україні тисячі, і з ними наша перемога над сусідом-терористом з кожним днем стає ближчою.