Дивне явище на Сатурні: в атмосфері виявлено отруйний газ там, де його не повинно бути
Згідно з дослідженням, опублікованим у журналі Science Advances, вчені виявили, що гігантські бурі на Сатурні можуть створювати в нижніх шарах атмосфери планети ділянки з аміаком. І ці ділянки залишаються тут протягом понад 100 років, пише Inverse.
Кожні 10-20 років на Сатурні формуються справді гігантські атмосферні бурі. У цей час дмуть вітри зі швидкістю в тисячі кілометрів на годину, планету огортають грозові хмари, і в нижні шари атмосфери падає град з аміаку. Коли така буря закінчується через приблизно півроку, то її вплив на атмосферу зберігається набагато довше, ніж передбачалося. Також учені з'ясували, що ці гігантські бурі сприяють перенесенню аміаку в нижні шари атмосфери газового гіганта, де ділянки з аміаком зберігаються впродовж понад 100 років.
Самі верхні шари хмар Сатурна в основному складаються з аміаку — це хімічна сполука, що є отруйним газом, який складається з одного атома азоту і трьох атомів водню. І ці хмари плавають в атмосфері з водню. Глибші хмари складаються здебільшого з води, але за допомогою радіотелескопа Very Large Array вчені виявили тут окремі ділянки аміаку, яких тут не повинно бути.
Ще 2010 року космічний апарат NASA "Кассіні" спостерігав за цією ділянкою атмосфери, де було виявлено аміак у її нижніх шарах, коли на Сатурні вирувала гігантська буря, що охопила всю планету. Ця буря закінчилася через півроку і вчені дійшли висновку, що саме через неї аміак потрапив із вищих у нижчі хмари на Сатурні.
Наступні спостереження дозволили виявити ще кілька ділянок з аміаком у нижніх шарах атмосфери Сатурна, де його також не повинно було бути. Ці ділянки збігалися з місцями появи інших гігантських бурь на планеті, які були відомі з кінця 19 століття. Таким чином деякі сліди аміаку в нижніх хмарах існують тут уже понад 120 років.
Одна з ділянок аміаку взагалі не належить до жодної відомої бурі на Сатурні, а тому вчені припускають, що вона взагалі існує понад 150 років.
Вчені вважають, що під час гігантських бурь на Сатурні у висотних грозових хмарах формується своєрідний град, тобто кульки люду, які складаються з суміші аміаку і води. Цей град падає вниз і таким чином забирає аміак туди, де його раніше не знаходили.
Після того, як гігантська буря закінчується, то тепліші шари нижньої атмосфери Сатурна утримують цей аміак унизу протягом багатьох десятиліть, вважають учені. І все ж цей аміак не може залишитися тут назавжди і з часом він піднімається у верхні шари атмосфери. Але потім з'явиться ще одна дуже сильна буря і процес почнеться заново.