Давні предки людини могли жити поруч з динозаврами – дослідження
Серед вчених давно триває дискусія про те чи ключові риси плацентарних ссавців (до яких належать й люди) з'явилися у наших предків до чи після вимирання, яке знищило динозаврів. Тепер ці дебати можуть припинитися після аналізу дослідників з Університету Брістоля у Великобританії та Університету Фрібурга у Швейцарії.
Деталі
Жодних остаточних скам’янілостей плацентарних ссавців не було знайдено до масового вимирання в крейдяно-палеогеновому періоді (K-Pg), яке вбило динозаврів 66 мільйонів років тому. Але літопис скам’янілостей дав дані про молекулярний годинник, які свідчать про те, що наш рід тягнеться далі в минуле й деякі його представники могли існувати поряд із динозаврами.
Аналіз даних молекулярного годинника "згортає" генетичні зміни, які відбуваються з плином часу, щоб точно визначити спільних предків видів.
Використовуючи новий підхід статистичного аналізу, дослідники змогли показати, як найдавніші форми плацентарних ссавців, ймовірно, з’явилися в крейдяному періоді, змішавшись з динозаврами на короткий період. Палеобіолог з Брістольського університету Емілі Карлайл зазначає:
Ми зібрали тисячі скам’янілостей плацентарних ссавців і змогли побачити закономірності виникнення та вимирання різних груп. Ґрунтуючись на цьому, ми могли б оцінити, коли виникли плацентарні ссавці.
Модель, яку використовували дослідники, також показує, що лише після падіння астероїда почали з’являтися більш сучасні лінії плацентарних ссавців. Тому цілком можливо, що умови для диверсифікації були кращими після того, як динозаври та дуже багато інших видів вимерли.
Те, що відоме як модель байєсівського броунівського мосту, було використано як основа для оцінки віку клад – груп організмів зі спільним предком. Цей тип статистичної моделі застосовує ймовірності для виявлення еволюційних закономірностей у часових проміжках, де немає вагомих доказів.
Ґрунтуючись на наборі даних, що представляє 380 родин плацентарних ссавців, дослідники підрахували, що 21,3% з них могли походити з крейдяного періоду.
Це включало групи, які дали початок приматам, собакам і котам, кроликам і зайцям. Щобільше, симуляції добре збігалися з попередніми даними молекулярного годинника, які свідчать про те, що плацентарні ссавці мали схоже давнє коріння. Біолог-еволюціоніст Даніеле Сільвестро з Університету Фрібурга у Швейцарії пояснив:
Модель, яку ми використали, оцінює вік походження на основі того, коли родоводи вперше з’явилися в літописі скам’янілостей, і моделі видового різноманіття протягом часу для родоводу. Вона також може оцінити вік вимирання на основі останніх появ, коли група вимерла.
Команда припускає, що використана тут модель є точнішою, ніж використання скам’янілостей або молекулярних даних для визначення шляхів еволюції видів, особливо коли кількість доступних скам’янілостей невелика.
Лише дуже невелика кількість тварин досягає статусу скам’янілостей – необхідна дуже особлива комбінація умов, щоб організм зберігся як скам’янілість, тому, мабуть, не дивно, що ці плацентарні ссавці не з’являються в літописі на першому етапі формування.
Тепер дослідники сподіваються, що модель, яку вони розробили, також можна буде застосувати в інших дослідженнях. У міру того, як над оцифруванням викопних решток і класифікацією організмів ведеться більше роботи, результати, отримані за допомогою цього статистичного підходу, мають продовжувати покращуватися.