Чи все добре викладено у законопроекті 2264?

Ігор Дядюра
Чи все добре викладено у законопроекті 2264?

Пропоную друзям влаштувати колективне читання законопроекту 2264. Як в «старі добрі часи», зібратись до сільського клюбу, запалити лучину, і почитати оце все. Щоб потренуватись. З запропонованим «регулюванням» ми дуже швидко повернемось саме до такого способу читання. Тож, подякуємо законодавцю, вклонимось слугам нашим прекрасним, і почнемо.

Традиційно, пропускаю термінологію. Я від неї хворію кілька днів, як почитаю. Якщо є бажаючі – прошу, але без мене. Мені вистачить ось цього:
«Інтернет – глобальна комп’ютерна мережа, що надає різноманітні комунікаційні та інформаційні послуги і складається з менших комп’ютерних мереж, об’єднаних з допомогою стандартизованих комунікаційних протоколів, основним з яких є IP – інтернет-протокол»;
«адреса мережі Інтернет – визначений чинними в мережі Інтернет міжнародними стандартами символьний та/або цифровий ідентифікатор доменних імен в ієрархічній системі доменних назв»; і щоб добити зовсім:
«сфера електронних комунікацій – складова частина економіки країни, що включає в себе сукупність діяльності суб'єктів ринків, державне управління та регулювання, технічні вимоги та умови, ринки, ресурси, споруди, технічні засоби у цій галузі».
Тому – термінологію, будь, ласка - самі. А я перші сім сторінок спокійно пропускаю. І наступні сім, оте все «бла-бла-бла» про сфери, коників в вакуумі, принципи, декларації, наміри, і йдіть до статті 19.

«Стаття 19. Електронна регуляторна платформа національного регулятора та електронна взаємодія
Електронна регуляторна платформа національного регулятора - інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує проведення процедур регулювання передбачених цим Законом та надання національним регулятором адміністративних послуг в електронному вигляді, електронну взаємодію з постачальниками електронних комунікаційних послуг і споживачами/абонентами електронних комунікаційних послуг, створення, розміщення, оприлюднення та обмін інформацією і документами, в тому числі подання звітності в електронному вигляді.
2. Обов’язковими складовими електронної регуляторної платформи національного регулятора є:
1) реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг;
2) реєстр дозволів на користування номерним ресурсом.
….»
Давайте я перекладу людською мовою. З бюджету виділять олімпіард бабла на те, щоб створити якусь маячню, на якій буде реєстр користувачів номерним ресурсом (з «умовно потрібного») та нікому, крім регулятора непотрібний «реєстр постачальників послуг». Ми про цей реєстр постачальників окремо поговоримо ще.

Далі, перемотуємо блаблаблашки про «прозорість діяльності регулятора», і зупиняємось на статті 21.
«Стаття 21. Повноваження національного регулятора
Національний регулятор:
....
8) встановлює Правила здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій;

14) здійснює в установленому ним порядку моніторинг якості електронних комунікаційних послуг та оприлюднення його результатів;
15) визначає перелік показників якості наданих споживачам електронних комунікаційних послуг, рівні яких підлягають обов'язковому оприлюдненню постачальниками електронних комунікаційних послуг, а також встановлює порядок та строки їх оприлюднення;
16) здійснює тарифне регулювання у сфері електронних комунікацій відповідно до цього Закону;
17) встановлює порядок взаєморозрахунків між постачальниками електронних комунікаційних послуг;
18) отримує безоплатно від постачальників електронних комунікаційних послуг необхідну для виконання своїх повноважень статистичну та фінансову інформацію, у визначені національним регулятором строки пояснення щодо виявлених за результатами аналізу поданої постачальниками електронних комунікаційних послуг регуляторній звітності та/або моніторингу якості електронних комунікаційних послуг ознак порушень законодавства у сфері електронних комунікацій;
19) отримує безоплатно від постачальників електронних комунікаційних послуг необхідну для виконання своїх повноважень регуляторну звітність та інформацію, у тому числі таку, що містить фінансово-економічні показники у визначених національним регулятором обсягах, формах і порядку;
20) здійснює в установленому ним порядку визначення ринків певних електронних комунікаційних послуг, проведення аналізу та визначення постачальників з істотною ринковою перевагою на ринках таких послуг;
21) встановлює, змінює, скасовує або залишає чинними регуляторні зобов'язання для постачальників з істотною ринковою перевагою на ринку певних електронних комунікаційних послуг;
22) приймає в межах своєї компетенції рішення, в тому числі щодо усунення порушень, а також розпорядження та попередження, які є обов'язковими для виконання суб'єктами ринку електронних комунікацій;
23) здійснює, у встановленому порядку, державний нагляд (контроль) у сфері електронних комунікацій за додержанням суб'єктами ринку електронних комунікацій законодавства про електронні комунікації;
24) застосовує у межах своїх повноважень в установленому законодавством порядку адміністративно-господарські санкції до суб'єктів господарювання за порушення законодавства у сфері електронних комунікацій;»

«Царь, очєнь пріятно, царь» (с)
Законодавець нам тут розповідає, що «ми про це мріяли». Звичайно ж. У нас навіть при Янику «Правила здійснення діяльності» Урядом і законами встановлювалися, а тут, бач – дядечко інвестбанкір все повстановлює. Він раніше теж все пижився "правил" навстановлювати, але постійно забаганки царськи то ДРС заверне, то Кабмін заблокує. Тепер дядечко нікого питати не буде – напише Царсько-регуляторський Указ, і виконуйте всі. «Обов’язкове до виконання». Цар сказав якусь дурню (як він каже п’ять років) – робіть.
Якість Інтернету моніторить, всі все безоплатно надають, лежиш собі в ванні з кефіром, «встановлюєш, змінюєш, скасовуєш або залишаєш чинними», сам визначаєш ринки, сам санкції застосовуєш (це все я цитую)… Ляпота…

Стаття 22 – пекло. Регулятор, який повинен розподіляти обмежені ресурси, займається… Ну вгадайте. На що миттєво з’їзжають «слуго-законодавці», як тільки показуєш їм дурню? Бінго! «Захист споживача». Стаття 22 – це у нас регулятор стає філіалом «служби захисту споживачів». За п’ять років цей дядечко нікого ні від чого не захистив – ані від контент-послуг, ані від провалів в обслуговуванні, жодного захищеного абонента. Але, треба ж обгрунтувати «повноваження». Ну от, «захист споживача».

Стаття 23 – регулятор у нас вже став трішки таким собі («роблю що хочу, ні за що не відповідаю») захисником споживачів? Прекрасно, тепер він стає… трішечки антимонопольним комітетом. У нас є законодавство про це, є працюючий АМКУ, який періодично примушує мобільщиків знижувати апетити, але наш законодавець – він же на захисту мобільщиків! Як так, цих прекрасних людей забіжають, а «нехороші сірі провайдери» не охоплені? Тепер дядечко інвестбанкір самостійно «визначить ринки певних електронних комунікаційних послуг та застосує на таких ринках попереднє регулювання, визначить постачальників електронних комунікаційних послуг з істотною ринковою перевагою». За Законом? Ні, все це проводиться на підставі рішень національного регулятора.
Якщо хтось не зрозумів цього з частини 1 статті 23, в частині 2, «для тупих», ще раз повтор:
«2. Порядок визначення ринків певних електронних комунікаційних послуг, проведення їх аналізу та визначення постачальників з істотною ринковою перевагою на ринку певних електронних комунікаційних послуг установлюється національним регулятором.»
«Провайдер «ФОП Пупкін» на ринку послуг Інтернет в третьому під’їзді дома 24 по вулиці Законодавця в селі Великі Слугонародинці має істотну ринкову перевагу, тому нехай знижує тарифи втричі, там мій кум живе». Хіба це не прекрасно? Сам все визначаєш, сам командуєш, а потім (дійдемо) штрафуєш? Мрія.

Стаття 24 – я дочитав до права регулятора на доступ на територію і до приміщень постачальників електронних комунікаційних послуг, виробників та постачальників технічних засобів електронних комунікацій і далі не став читати. «Телекомполіцай». Який доступ в приміщення? Для чого? І так вся ця стаття. Нічого не написано про те, що корисного робить регулятор. Написано, як всі на колінах подають йому «необхідні дані», «допускають», а він, наш Цар, «має право на відофіксацію». Не зобов’язаний! Не провайдер має право, ні. Цар наш, Красне регуляторошко, «має право на відеофіксацію». «Європейська норма», ну а як же ж.
І статтю 25 – туди ж. «Видає розпорядження». Треба написати «мілостіво оглашаєт Царський Указ».

Статті 26,27,28 – пустишки (метрологія повинна бути метрологічна, стандарти – стандартними, технічні регламенти – технічними і регламентними). Побавився письменник якийсь – ну нехай собі, аби не плакав.

Далі пропускаємо все до останнього абзацу статті 35:
«Постачальники електронних комунікаційних послуг зобов’язані забезпечити можливість ідентифікації кінцевих споживачів із застосуванням засобів електронної ідентифікації високої та середньої довіри відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». »
Думаю, як це повинен робити постачальник послуг фіксованої телефонії, аби його не оштрафував цей новий Цар-батюшка… «Забезпечити можливість». Напевне, діалапом. Ну, таке.

Перемотуємо до статті 40.
«3. Віднесення постачальників електронних комунікаційних послуг до постачальників електронних комунікаційних послуг, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку електронних комунікаційних послуг, проводиться Антимонопольним комітетом України на підставі законодавства про захист економічної конкуренції.
4. Віднесення постачальників електронних комунікаційних послуг до постачальників з істотною ринковою перевагою на ринку електронних комунікаційних послуг, проводиться за рішенням національного регулятора в порядку, визначеному цим Законом.»
Цар став «трошки захистом соживачів», тепер стає «трошечки антимонопольним комітетом». Мобільщикам так зручніше, їх АМКУ дістав вже, а «регулятор» - свій в доску. Не видасть, вся енергія на «сірих провайдерів» направлена. Прекрасні положення.

Далі красиве. Перший обов’язок провайдера – це записатись у Царя.
«1. Постачальники електронних комунікаційних послуг зобов’язані:
1) здійснювати діяльність у сфері електронних комунікацій відповідно до законодавства за умови подання до національного регулятора, повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері телекомунікацій».
Другий – «благородна справа захисту дітей» (хтось же ж прлобіював це окремим записом, «екстренні служби», що правильно, і окремо нам тут зробіть, ми через екстренні діток не розшукуємо):
«2) при наданні послуг голосового зв’язку забезпечити споживачам можливість безоплатного виклику екстрених служб, а також за умови технічної можливості, виклику служби розшуку дітей за телефонним номером 116000».
Далі – звучить красиво, але логіку знайти важкувато. Платиш гроші – все тобі дають, зараз проблем «з чергою на телефон» немає, але кочує з часів совка з одного тексту в кожен наступний:
«11) першочергово надавати електронні комунікаційні послуги Міністерству оборони України, Службі безпеки України, Національному антикорупційному бюро України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України, Управлінню державної охорони України, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, центральним органам виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, захисту державного кордону;».

Далі йде «Глава VIII. ЗДІЙСНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НА РИНКУ ЕЛЕКТРОННИХ КОМУНІКАЦІЙ», моя улюблена.
Весь її зміст – ніяка не «діяльність», а (готові?) – це як записатись у реєстр до регулятора нашого європейського. Діяльність – то дрібниці, весь сенс існування провайдера – «бути в реєстрі». Чотири сторінки суцільної насолоди.

Є і приємне, стаття 46. «Тут всі реєстри - Інтернет, не влазь своїми царськими ручонками, бо вб’є».
«Стаття 46. Здійснення діяльності постачальниками електронних комунікаційних послуг з передачі даних з комутацією пакетів та доступу до Інтернету
1. Порядок з’єднання у всесвітній інформаційній системі Інтернет, розподілу ресурсів системи Інтернет (IP-адреси, правила маршрутизації інформації між адресами, номера автономних систем, доменні імена, архітектура побудови мережі), транзит ІР-трафіку в зазначеній системі, функціонування точок обміну трафіком регламентуються документами, встановленими міжнародними організаціями, за виключенням організацій, які зареєстровані на території держав, визнаних Верховною Радою України державами-агресорами.
Повноваження національного регулятора та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних комунікацій не поширюються на вказані у цій статті відносини.»
Це єдина дійсно правильна стаття, добре що хоч на це вистачило розуму.

Перемотуємо до статті 52. Регулятор-батюшка став трошки «захистом споживача», трошки «антимонопольним», тепер він стає трошки «баришевським судом».
Класно ж, да? До суду не треба ходити, все буде за Законом, ура. Але.. За яким таким законом?
«3. Порядок розгляду звернень, дослідження матеріалів, винесення рішення щодо спору між сторонами встановлює національний регулятор.»
Він же Цар! Сам встановить все і вирішить.

Стаття 54. Апофеоз лоббізма мобільщиків.
1. До універсальних послуг належать наступні послуги, що надаються кінцевим споживачам – фізичним особам У ФІКСОВАНОМУ МІСЦІ: послуга голосового зв’язку та послуга широкосмугового доступу до мережі Інтернет.
З додаточком:
2. Держава забезпечує доступність універсальних послуг та відповідність універсальних послуг встановленим показникам якості (готуйтеся звіти подавати: провайдери подають, мобільщики - ні).
… і обов’язковими елементами совкізма-комунізма:
5. Тарифи на універсальні послуги встановлюються постачальниками електронних комунікаційних послуг. Для кінцевих споживачів, чий середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, держава забезпечує компенсацію витрат на отримання універсальних послуг.
7. Постачальники електронних комунікаційних послуг не мають права відмовляти в подальшому наданні універсальних послуг особам з інвалідністю І та ІІ групи, поточна заборгованість яких за отримані послуги не перевищує розміру однієї мінімальної пенсії за віком.
Держава не монетизує пільги, як обіцяла. Держава не дає грошей злиденним. Нехай їм надають послуги провайдери прокляті (ніні, мобільщики підсуєтилися – ніяких пільг на мобільний зв’язок – немає, послуга ж не універсальна). Держава не дає гроші інвалідам. Так зробили, наприклад, з субсідіями на комуналку – теж совок, але хоч держава сама займається, не мучає бізнес. З провайдерами «сучасний європейський законодавець» робить шашкою: надавай безкоштовно послуг на 1638 гривень, і все. Бо інваліди ж.

Далі стаття 57. Теж прекрасна.
2. Державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів підлягають:
1) розрахункові такси за послуги термінації трафіка до електронних комунікаційних мереж постачальників електронних комунікаційних послуг;
2) тарифи на доступ до інфраструктури електронних комунікаційних мереж постачальників електронних комунікаційних послуг.
Граничні або фіксовані тарифи, передбачені цією частиною, встановлюються національним регулятором у визначеному ним порядку.
З інфраструктурою якось сумнівно, а з термінацією (забули «голосового» дописати) – сумно. У нас регулятор буде встановлювати тарифи, за якими провайдери піряться? Хм.

Далі читаємо статтю 64 (про штрафи), яку у мене не підіймається рука цитувати. Але сенс такий: регулятор сам встановить порядок накладання штрафів і сам буде своєю Царською милістю – штрафувати. Не подався в реєстр – весь дохід вилучається, наприклад. А щоб записувались. Реєстр же ж – основа всієї «діяльності», чотири сторінки написано ж.
Не виконав розпорядження регулятора (який сам собі придумав порядок видачі тих розпоряджень на виконання правил здійснення діяльності, які теж сам придумав) – штраф. І так три сторінки.

Відповідальність регулятора хоч за щось – ні, не зустрічів в тексті.

Перехідні, перевальні, тунельні положення – дозвольте не читати.

Резюме: краще ніж 1083, але по головних базових положеннях («універсальна послуга», «зміст регулювання», «реєстр» той дурнуватий, «тарифи всього, а не голосового, взаємоз'єднання» і «штрафи») – підлягає не просто коригуванню "в таблиці за зручною депутатам формою", а переосмисленню.