Балканська криза: політикам Сербії час відмежуватися від "руSSкого міра"

У Косово дійшло до загострення ситуації. Хто добре слідкує за подіями, може сказати, що вони були у чомусь очікуваними. Позиції офіційного Белграду, як і косовської влади, не змінилися. Так що заяви президента Сербії Вучича та косовського прем’єра Курті не були за межами логічного ряду розвитку подій. Але була одна заява, що прикувала куди більше уваги широкої громадськості. Народний депутат від правлячої партії у Сербії Владимир Джуканович заявив, що "здається Сербія буде вимушеною приступити до денацифікації Балкан".

Теза денацифікації українського народу є одна з головних у кремлівській пропаганді, яка бажає пояснити власному населенню та міжнародній спільноті, що російська армія вдерлася не з примітивним завданням загарбати чужі території, але й боротися з таким злом як, начебто, нацизм в Україні. У розумінні Москви - це усе населення, яке не підтримує прихід російських агресорів на українську територію, тому воно начебто нацисти, так що денацифікація фактично зводиться до варварської де українізації, знищення усього, що пов’язано з українською державністю, нацією, усією історією.

Міжнародне співтовариство з першого дня російської агресії не сприйняло московську відмовку про денацифікацію України, де громадянські свободи на рівні стандартів країн НАТО та ЄС. Таке щось схоже Росія мала дуже давно ще за часів президента Єльцина, але це було більше двадцяти п’яти років, тому, після чого РФ почала втрачати усі атрибути демократії, ставши країною диктатури та порушення більшості прав і свобод людини та громадянина.

Практично, в країні панує ідеологія російського фашизму тобто рашизму, що розвинулася в останні роки на базі більш легкого варіанту "руSSкого міра". Абсолютна кількість політиків з провідних європейських столиць погоджується, що денацифікація, перш за все, має пройти в усьому російському суспільстві, що заражене ідеями шовінізму, ненависті щодо інших народів, особливо українців, вимог особливих умов життя для себе на міжнародній арені, не враховуючи інтересів інших націй, закликаючи до знищення усіх, хто не сприймає російську позицію і бореться за власні інтереси.

Чи може Сербія піти війною проти своїх сусідів, використовуючи термін "денацифікація" для прикриття своєї агресії, як Москва зробила щодо України? Є сумніви.

Сербія не є Росією ні в геополітичному, ні у військовому відношенні. Багато жителів Сербії працює у західних країнах і вони об’єктивно проти провокування війни в регіоні, яка вже була у дуже кривавій формі у першій половині 90-х рр. минулого століття. Між тим, рівень підтримки агресивної політики Путіна в Белграді зараз більший, ніж прибічників європейської інтеграції. Кількість радикального електорату досить висока і в середньому значно вища, ніж в регіоні, а це поганий сигнал. Так що, чим швидше світова спільнота вимагатиме від Росії здійснення денацифікації у себе і організує діяльність Спеціального міжнародного трибуналу зі злочинів в Україні, то це буде зрозумілим і оперативним сигналом для радикалів на Західних Балканах, що російські вбивства ніхто не толеруватиме і за всі злочини, перш за все, військові, обов’язково наступить сувора відповідальність, якщо хтось "забув" про судовий процес та судові рішення Гаазького трибуналу щодо колишньої Югославії.

Росія сьогодні нахабна, чванлива і небезпечна у своїй політиці на міжнародній арені, так що нема надій щодо дотримання Москвою міжнародного права. Кремль добре розуміє лише мову твердої європейської позиції щодо російської агресії та політики стримування територіальних захоплень чужих територій. Це б точно протверезило таких, як Володимир Джуканович, який у дусі російської пропаганди пише, що "замість того, щоб бути щасливими, що Сербія має можливості допомогти денацифікації, вони противляться такій… Як там не було, денацифікація є щось таке потрібне і повчальне, а дякуючи Богу Сербія допоможе кожному вимести нацизм".

Єдино зрозуміло, що Сербія має допомогти сама собі. По Белграду та Новому Саду марширують прибічники російської війни та вбивств українського народу, демонструючи символи Z-ла. Що дивно, люди, які орієнтуються на ідеї Дражи Михайловича (лідера сербського руху четників під час Другої світової війни), який офіційно у світі ніколи не був прийнятий, як борець з нацизмом, дають лекції іншим. Це продовження московської політики, яка говорить, що начебто бореться з нацизмом, а з іншого боку прославляє Білу гвардію, яка в часи Другої світової війни була в підрозділах SS і по звірячому вбивала антифашистів. Тільки згадаємо 15-й корпус SS, який діяв на теренах Балкан, захищаючи залізничне сполучення між Афінами та Віднем. Це були донські та кубанські козаки, які жорстоко вбивали партизанів. Російська зарубіжна православна церква зробила святими кровавих командирів цього корпусу - російських козаків, генералів Краснова і Шкуро. Для Путіна білогвардійські генерали Денікін і Колчак також герої, а їхні воїни у Другій світовій війні несамовито боролися на стороні нацистів.

Володимир Джуканович підтримує російську агресію, а не знає, що саме український народ зробив найбільший вклад серед усіх європейців у досягненні перемоги над нацистською Німеччиною, маючи 10 мільйонів загиблих та 14 мільйонів демографічних жертв. Ніхто не має забути, що Белград від нацистів звільняли бійці Третього Українського фронту, де українці складали 60% особового складу. Якщо були б живі ветерани, які звільняли Белград, то вони б розіп’яли Путіна за звинувачення українського народу у нацизмі. Це мають розуміти політики у Сербії і не сприймати антигуманну російську пропаганду. Вбивці мирних людей і ті, хто їх підтримує не можуть бути борцями з нацизмом. Вони просто самі нацисти.