"Стратегічне рішення": чому розробники комплексу "Ай-Петрі" роблять ставку на штучний інтелект

Українські розробники вдосконалюють комплекс "Ай-Петрі", щоб за допомогою штучного інтелекту оперативніше виявляти повітряні загрози та координувати роботу засобів протидії. Програмна система вже працює в експериментальному режимі в Києві, Одесі та Запоріжжі, а нині її впроваджують у Дніпрі.

Про це йдеться в матеріалі "Мілітарного", авторка якого поспілкувалася зі спецпризначенцем із позивним "Скіф", який брав участь у розробці комплексу. Він розповів, чому під час масованих атак люди не встигають вчасно ухвалювати необхідні рішення та як автоматизація допоможе узгодити роботу засобів протиповітряної оборони й радіоелектронної боротьби.

Чому людина не встигає за повітряною атакою

Під час масованої атаки командним пунктам потрібно одночасно відстежувати сотні повітряних цілей і розподіляти їх між наявними засобами протидії. Кожен із них має обмежену зону дії та власний боєкомплект. Через це кілька екіпажів можуть одночасно атакувати один безпілотник, тоді як інший залишиться без прикриття.

За словами "Скіфа", людина фізично не встигає ухвалювати потрібні рішення за лічені секунди. До того ж після 15–20 хвилин безперервної роботи оператор починає втомлюватися й втрачає концентрацію, хоча повітряна атака може тривати годинами.

Щоб обрати спосіб протидії безпілотнику, спочатку потрібно визначити, які сигнали він використовує. На це в людини можуть піти хвилини, а під час атаки на аналіз іноді немає навіть кількох секунд. Тому розробники планують використовувати штучний інтелект для розпізнавання характерних сигналів і автоматичного вибору способу впливу на дрон.

Водночас саме збільшення кількості комплексів радіоелектронної боротьби (РЕБ) не гарантує кращого захисту. Якщо вони працюватимуть без узгодження, то можуть створювати перешкоди не лише російським безпілотникам, а й українським засобам перехоплення. Щоб уникнути цього, різні системи потрібно об'єднати в єдиний контур управління.

Як "Ай-Петрі" використовує штучний інтелект

Програмне забезпечення комплексу "Ай-Петрі" призначене насамперед для автоматизованого управління засобами протидії повітряним загрозам. Воно не знищує цілі самостійно, а координує роботу різного обладнання: збирає дані з кількох джерел, формує єдину картину повітряної обстановки та розподіляє завдання між доступними засобами.

Зокрема, система визначає, які засоби мають працювати по конкретній цілі, узгоджує використання частот, щоб обладнання не створювало взаємних перешкод, і перерозподіляє завдання залежно від зміни обстановки. Якщо одну ціль знищено або з'являється нова загроза, система може оперативно спрямувати на неї вільні ресурси.

Розробники наголошують на різниці між системами ситуаційної обізнаності та системами бойового управління. Перші відображають повітряну обстановку, тоді як другі дають змогу автоматизувати розподіл завдань і передавати команди засобам протидії. Систем ситуаційної обізнаності в Україні розробляють чимало, а рішень, які безпосередньо координують роботу обладнання, значно менше.

Програмний контур "Ай-Петрі" розрахований на одночасне управління великою кількістю розосереджених засобів – потенційно сотнями. До системи можна підключати не лише однойменні комплекси, а й сумісне обладнання інших виробників.

Мета – об'єднати різні засоби в єдину мережу управління, щоб вони діяли узгоджено. Після знешкодження цілі обладнання можна перенаправити на іншу загрозу, а в разі зміни повітряної обстановки – оперативно перерозподілити завдання та змінити пріоритети.

Водночас штучний інтелект не повинен повністю замінювати людину. Оператори й командири зберігають контроль над системою та можуть втрутитися в її роботу. Автоматизація має передусім перебрати на себе рутинні завдання, на виконання яких під час масованої атаки залишається дедалі менше часу.

Чому наявних комплексів недостатньо

За словами "Скіфа", програмна система вже працює в експериментальному режимі в Києві, Одесі та Запоріжжі, а нині її впроваджують у Дніпрі. Водночас навіть у столиці єдине автоматизоване управління охоплює лише частину наявних засобів, тоді як решта працює окремо.

Проблема полягає не лише в кількості обладнання, а й у відсутності єдиного управління його роботою. Навіть значна кількість комплексів РЕБ не гарантує, що вони діятимуть узгоджено. Без координації складніше розподіляти цілі між засобами протидії, організовувати роботу екіпажів і запобігати взаємним перешкодам.

Крім того, придушення супутникової навігації не завжди зупиняє ворожий безпілотник. Деякі сучасні дрони можуть розпізнавати об'єкти за відеозображенням і визначати ціль за допомогою бортових систем навіть без сигналу GPS. Це ускладнює протидію таким апаратам, особливо коли йдеться про захист великих або візуально впізнаваних об'єктів.

Ще одна проблема – нестача самих комплексів. За словами "Скіфа", для ефективного придушення навігаційної системи "Комета", яку використовують "Шахеди", потрібно розмістити кілька комплексів "Ай-Петрі" у певній комбінації. Випробування підтвердили ефективність такого підходу, однак масштаби російських атак потребують значно більшої кількості обладнання.

Отже, автоматизація дає змогу ефективніше використовувати наявні ресурси, але не усуває їхнього дефіциту. Щоб охопити захистом більше об'єктів, необхідно розширювати мережу комплексів і підключати до неї сумісне обладнання інших виробників.

Що потрібно для посилення системи

На думку розробників, Україні потрібно не лише збільшувати кількість засобів протидії повітряним загрозам, а й забезпечити їхню узгоджену роботу. Вони пропонують зосередитися на кількох напрямах.

• Збільшити кількість комплексів "Ай-Петрі". Це дасть змогу розширити мережу навколо великих міст і важливих об'єктів.
• Інтегрувати обладнання інших виробників. Сумісні засоби РЕБ, сенсори та перехоплювачі мають обмінюватися даними й працювати в межах єдиної системи управління.
• Установити спільні вимоги до сумісності. Обладнання, яке закуповує держава, має бути придатним до інтеграції в загальну мережу.
• Автоматизувати виявлення та розподіл цілей. Це допоможе скоротити час між виявленням загрози й застосуванням засобів протидії.

Оцінювати ефективність закупівель, за задумом розробників, потрібно не лише за кількістю моделей, прийнятих на озброєння. Важливо враховувати, скільки цілей система може одночасно виявити та знешкодити, скільки операторів потрібно для її роботи і скільки коштує успішне перехоплення.

Важливу роль відіграє й економічний аспект війни. Використання дорогих ракет для знищення безпілотників, які Росія виробляє десятками тисяч, створює значне навантаження на українські ресурси. Тому необхідно шукати ефективніші способи протидії, які дають змогу раціонально використовувати наявне озброєння та не витрачати дорогі засоби там, де можна застосувати інші рішення.

Ключовими кроками розробники називають об'єднання засобів у єдину систему управління, уніфікацію вимог до обладнання та завчасне планування. Спочатку потрібно навчитися максимально ефективно використовувати наявні комплекси, а потім визначити, яких саме спроможностей бракує для протидії масованим атакам.

Источник: war.obozrevatel.com