"Глядач": український приціл, який дозволяє знищувати ворога, не виходячи з укриття

Військовослужбовець Віталій Коноваленко, спираючись на власний бойовий досвід, розробив прицільний комплекс «Глядач», який дозволяє вести вогонь з автомата, не виходячи з укриття. Ідея створення системи народилася після спостереження за принципом роботи камери на звичайному дроні. Про шлях від задуму до запуску оборонного стартапу для фронту Віталій Коноваленко розповів в ефірі Армія FM.

— Як давно ви займаєтеся мілітарними технологіями і з чого все почалося?

— Саме цим проєктом займаюсь вже більше двох років. В принципі, з цього і починалася моя діяльність у мілітарній сфері.

— Що підштовхнуло до створення розробки?

— Бажання зробити свій внесок для наближення перемоги.

— Що таке «Глядач» і як працює комплекс?

— По суті це камера, яка закріплюється на зброї, а зображення виводиться на окуляр, який кріпиться на шолом бійця. Тобто військовому немає потреби виходити на лінію вогню для того, щоб вести вогонь. Він висовує лише руки зі зброєю і може уражати противника.

— Комплекс має кілька версій. Як відбувався розвиток проєкту?

— Ми отримали два гранти від «Brave1». На перший грант зробили першу версію – побачили всі недоліки, повністю переробили концепцію, отримали другий грант від держави і створили другу версію, яка зараз виходить на ринок.

— Наскільки вдалося змінити комплекс?

— Майже на 70–80%.

— У чому головні відмінності другої версії?

— Сама суть залишилася тією ж. Конкурентна перевага також збереглася, але повністю змінилася компоновка. Якщо в першій версії була лише денна камера, то в другій вже є і денна, і тепловізійна камера, що значно підвищило ефективність комплексу.

— Скільки працює акумулятор?

— До десяти годин.

— Цього достатньо для бойової роботи?

— Так, цього достатньо. Крім того, батарея виносна і універсальна. За потреби можна використовувати батареї від FPV-дронів, якщо підходить роз'єм.

— Наскільки ця розробка є українською?

— Це наша збірка, наші корпуси, наша тепловізійна камера. Вона складає приблизно 30–40% вартості комплексу і є українського виробництва. Китайських компонентів дуже мало — близько 10%. Все інше — українське та європейське.

— Чому обрали європейські компоненти замість китайських?

— Те, що нам було необхідно, якраз було європейським. А коли знайшли українську тепловізійну камеру, то китайські аналоги навіть не розглядали.

— Які підрозділи вже використовують «Глядач»?

— Ми лише в травні вийшли на ринок і почали демонстрації. Уже є перші замовлення. Називати підрозділи не можу. Вони проходять навчання і чекають поставок.

— Чи є інтерес з боку навчальних центрів?

— Так. Один із навчальних центрів дуже зацікавився комплексом і попросив надати його для впровадження занять зі стрільби з-за укриття.

— Як обслуговується комплекс у разі поломки?

— Він модульний. Бійці самостійно його не ремонтують, а просто замінюють необхідні деталі.

— Скільки коштує «Глядач»?

— 122 тисячі гривень. Насправді це не так дорого, якщо порівнювати з тепловізійними прицілами. Тут є і теплова камера, і денна камера, і сам комплекс для виконання специфічних завдань.

— Чи існують схожі іноземні рішення?

— Спроби створити подібні системи були ще з часів Першої світової війни. Були перископні гвинтівки, зброя з кривим стволом для стрільби з-за укриття. На сьогодні у світі є вироби, що допомагають стріляти з укриття, але вони значно дорожче та не мають таких можливостей як у прицілу «Глядач».

— Чим тоді відрізняється ваш комплекс?

— У нас є частина комплексу, яка запатентована і дає значно більшу ефективність роботи. Саме це забезпечує нашу перевагу.

— Чи випереджаємо ми росіян технологічно в цьому напрямку?

— У цьому напрямку так. І не лише росіян. Аналогів нашому рішенню зараз у світі немає.

— Що дає вашій команді перевагу під час розробки?

— Наша команда складається з військових, які мають бойовий досвід і досвід у бізнесі. Наприклад, я понад 15 років займався бізнесом, був керуючим директором, керівником проєктів, мав власний бізнес. Так само і мій побратим, який стояв біля витоків створення «Глядача». Пізніше ми залучили цивільних спеціалістів за окремими напрямками.

— Чому ви вирішили піти до війська у 2018 році?

— З 2014 року я дуже важко себе почував, тому що вважав, що справжні чоловіки роблять свою роботу там, а я займаюся тут бізнесом. Коли склалися всі можливості, зрозумів, що або зараз, або ніколи. Інакше все життя шкодував би, що не зробив цього, коли дозволяли здоров'я і вік. Так я і долучився до ЗСУ у 2018 році.

Источник: armyfm.com.ua