"Фортеця Маріуполь": перша серія з циклу фільмів про захисників "Азовсталі" вийшла онлайн
Режисерка Юлія Гонтарук, учасниця компанії Babylon'13, зняла цикл короткометражних фільмів про захисників Маріуполя на заводі "Азовсталь". Проєкт містить відеодзвінки до бійців, які перебувають в оточенні.
З початку облоги Юлія Гонтарук спілкується з бійцями полку "Азов", передає 24 канал. У першій серії циклу ми чуємо вірш Нави, який вона записала у бункері "Азовсталі", де перебуває й досі.
"Фортеця Маріуполь" про захисників "Азовсталі": що варто знати про проєкт
Як відомо, Гонтарук співпрацює з азовцями з 2015 року, коли розпочала роботу над проєктом "Залізна сотня". Сьогодні більшість з них опинилася в оточенні росіян. Щоб ми не забували про незламність наших воїнів, а зокрема не втрачали надії їхнього звільнення, режисерка вирішила задокументувати розмови у формі короткометражок.
Саме через особистий контакт вони погодилися і прийняли мій запит. Надзвичайно складно говорити з людьми, які розуміють і готові загинути. Вони не відступлять, не відійдуть, вони будуть до кінця там. Вони хочуть почути, що в них вірять, що вони повернуться додому до своєї сім’ї. Звичайно, мої повідомлення певною мірою теж підтримка, – поділилася режисерка.
Цикл фільмів розпочинається віршем дівчини Нави, яка у 2016 році працювала у пресслужбі "Азову", а сьогодні перебуває зі всіма Героями в "Азовсталі".
Що ти шукаєш під нашими будинками,
Підіймаючи їх, як коробки картонні?
Рискаючи вулицями. Розсуваючи асфальт, утворюючи ями в декілька метрів?
Вивертаючи нутрощі наших вулиць назовні,
Роблячи з квітучого міста кам'яних руїн мертві нетрі.
Кого ти шукаєш? Дівчинку, з очима кольору моря?
Яка збиралась піти в школу наступного вересня тільки?
Це їй ти бажаєш страждання і максимум горя?
Це її ти ненавидиш всім звірячим єством настільки,
Що розбомбив усі школи, аби вона лишилася вдома. Ну як вдома – у підвалі
Зруйнованої дев'ятиповерхівки.
Її мама померла, перед смертю її мучила спрага й страшенні судоми
Цій дівчинці, яку ти, напевно, шукаєш, також нині боляче й гірко.
А ти риєшся, підлий, ти розбризкуєш вогняну слину
Ти винюхуєш й б'єш без розбору, бо ще не зміг відшукати.
Дикий звір. Якби ж ти міг відчути хоч краплю провини,
Ти б себе сам убив, ти б дозволив містянам себе розірвати.
Ти шукаєш її. А її сильно стиснули плити. І не в змозі вдихнути, тому вона тиха і млосна.
Причаїлась, мала. А ти знаєш, вона так далека від злості.
Та близька до можливості всі ці жахи пережити.
Ти шукаєш її. Ти руйнуєш ненависне місто.
Через те, що це місто від тебе далеке красою.
А ця дівчинка, що має очі кольору моря,
Має вижити. Й світу про тебе усе розповісти.
"Фортеця Маріуполь": дивіться першу серію з циклу фільмів про захисників "Азовсталі"