"Батько всіх бомб": на що здатна 13-тонна американська GBU-57
Деякі американські військові називають GBU-57 "батьком усіх бомб", оскільки це найбільша неядерна бомба Америки. З погляду маси GBU-57 перевершила меншу за розміром, але набагато більш відому авіаційну бомбу Massive Ordnance Air Blast, відому як "Мати всіх бомб" (MOAB).
Фокус переклав статтю аналітика з національної безпеки National Interest Брендона Дж. Вайхерта про найпотужніший боєприпас бойової авіації США.
GBU-57 — одна з основних неядерних систем, якими оснащений американський дальній стелс-бомбардувальник B-2 Spirit. Це, до речі, ті самі бомбардувальники B-2, які масово перекинули на основний плацдарм ВМС США на острові Дієго-Гарсія в Індійському океані — приблизно за 4830 км від Ірану.
GBU-57: найбільша американська бомба
Бомба GBU-57, офіційно відома як Massive Ordnance Penetrator (MOP), є одним із найгрізніших видів зброї в арсеналі збройних сил Сполучених Штатів.
Розроблена компанією Boeing під керівництвом ВПС США, ця протибункерна бомба з високоточним наведенням є зразком передових військових технологій, призначених для нейтралізації заглиблених і сильно укріплених цілей. Завдяки величезній руйнівній силі і складній конструкції GBU-57 є критично важливим інструментом у сучасній війні, особливо в сценаріях за участю супротивників з підземною інфраструктурою, як-от ядерні об'єкти Ірану.
Бомбу замислювали на початку 2000-х років як відповідь на глобальні загрози, що зростають, особливо з боку держав-ізгоїв — Ірану, КНДР та інших, що створюють, як тоді говорили, "незаконний" потенціал ядерної зброї. Ці держави вкладали величезні кошти в комплекси підземних військових об'єктів, що розрослися. Такі комплекси, нерідко заглиблені на сотні метрів під землю і укріплені бетоном, розраховані на те, щоб витримувати звичайні авіаудари.
Бомба MOP, або GBU-57, була спеціально розроблена для вирішення цього завдання. МОР здатна пробити такий захист і доставити своє найпотужніше бойове навантаження під землю. Вперше цю бомбу було випробувано 2007 року, лише за кілька років після введення в дію вищезгаданої MOAB, і вона пройшла кілька модернізацій для підвищення проникної здатності і точності, а 2011 року ВПС США оголосили про її введення в експлуатацію під час першого терміну правління президента Барака Обами.
GBU-57 може зупинити ядерну програму Ірану
GBU-57 важить 13,6 тонн і є однією з найбільших неядерних бомб за всю історію людства. Від інших боєприпасів її вирізняють розміри і вага, але справжня значущість полягає у здатності бомби проникати глибоко в землю, пробиваючи бетон і сталь, перш ніж вибухнути, що завдає максимальної шкоди захищеним цілям глибоко під землею.
На відміну від інших американських бомб, GBU-57 має корпус із загартованої сталі, що дає змогу їй пробити до 60 метрів землі або десятки метрів залізобетону, перш ніж вибухнути. Така глибина проникнення досягається завдяки поєднанню кінетичної енергії від падіння з великої висоти і вдосконаленої конструкції, що зберігає цілісність під час удару.
GBU-57 оснащена навігаційною системою з GPS-наведенням, що забезпечує точність влучання навіть у найбільш заглиблені споруди. Така точність вкрай важлива, оскільки GBU-57 призначена для застосування по найважливіших стратегічних цілях, де побічний збиток має бути зведений до мінімуму. Інтеграція технології "стелс" у платформу доставлення (літак B-2) ще більше підвищує ефективність бомби, даючи змогу ухилятися від радарів і засобів ППО противника.
З практичного погляду, MOP (GBU-57) — це радше спеціалізований інструмент, ніж зброя широкого застосування. На превеликий жаль ізраїльського уряду, Сполучені Штати, які ділилися з Ізраїлем безліччю інших передових озброєнь, включно з, можливо, навіть MOAB, навідріз відмовляються передавати цю 13,6-тонну бомбу будь-якій іншій країні.
Здатність бомби знищувати підземні цілі, не вдаючись до ядерної зброї, дає військовим планувальникам потужний неядерний варіант, що зводить нанівець різницю між конвенційними і ядерними ударами.
Пісня сирен війни
Слід зазначити, що ця зброя не безпроблемна. Деякі аналітики ставлять під сумнів економічну ефективність бомби, з огляду на її ціну в 20 мільйонів доларів за штуку й обмежену кількість сценаріїв, у яких така бомба може знадобитися.
Крім того, залежність бомби від застарілого (і настільки ж дорогого) стелс-бомбардувальника B-2 Spirit викликає сумніви в її перспективності. ВПС намагаються адаптувати свій B-21 Raider для заміни B-2, для того, щоб він також зміг нести GBU-57, але B-21 буде введений в експлуатацію лише через багато років.
Ще однією проблемою для GBU-57 є еволюційна природа самої війни. У міру того як противники розроблятимуть контрзаходи, як-от глибші бункери або децентралізовані командні центри, ефективність GBU-57 може знизитися. Низка модернізацій допоможе їй зберегти актуальність, але постійно точаться суперечки про те, чи не краще спрямувати ці ресурси на нові технології, наприклад, гіперзвукову зброю.
Найголовніше: є ймовірність, що навіть 13,6-тонної GBU-57 не вистачить для того, щоб знищити ймовірні іранські ядерні об'єкти. У цьому випадку американці (або ізраїльтяни) можуть навіть вдатися до використання ядерних бомб малої потужності, щоб завершити розпочату роботу. Хоча така перспектива все ще залишається малоймовірною — це означало б перше застосування ядерної зброї у війні з часів Другої світової війни і зняло б табу на її використання для інших країн, — такі дії ніколи не можна повністю виключити після початку обміну ударами.
Той факт, що на острів Дієго-Гарсія перекинуто шість–сім літаків B-2, кожен з яких здатний нести на борту дві такі бомби GBU-57, означає, що адміністрація Трампа принаймні серйозно думає про бомбардування ядерних об'єктів Ірану. Хоча американці та ізраїльтяни, найімовірніше, зможуть вивести ці об'єкти з ладу, наслідки таких ударів повністю дестабілізують ситуацію в регіоні та призведуть до ще більших збитків як для Ізраїлю, так і для Сполучених Штатів.
Про автора
Брендон Дж. Вайхерт — аналітик з національної безпеки National Interest, колишній співробітник Конгресу і геополітичний аналітик, який пише для The Washington Times, Asia Times і The-Pipeline. Автор книг "Winning Space: How America Remains a Superpower", "Biohacked: China's Race to Control Life" і "The Shadow War: Iran's Quest for Supremacy". Його наступна книга, A Disaster of Our Own Making: How the West Lost Ukraine, вийде 22 жовтня у видавництві Encounter Books. За Вайхертом можна стежити у Twitter: @WeTheBrandon.
Источник: focus.ua