Попытка внедрения Интернет-цензуры для получения диктаторских полномочий?

Намедни Президент подписал вторую декларацию о намерениях - Решение СНБО «О Доктрине информационной безопасности Украины». 

В документе говорится, что необходимость его принятия обусловлена возникновением актуальных угроз нацбезопасности в информационной сфере. Перечислены благие цели и задачи - противостояние разрушительному информационному влиянию Российской Федерации в условиях развязанной ею гибридной войны, создание позитивного имиджа Украины и т.д. 

Эти задачи можно выполнять разными методами. Судя по тексту Доктрины, одним из них может стать китайский Файрвол - «эффективнейший» и «совсем недорогой» путь запретов и блокирования информации в сети. В списке приоритетов госполитики в информсфере: 

- законодавче врегулювання механізму виявлення, фіксації, блокування та видалення з інформаційного простору держави, зокрема з українського сегмента мережі Інтернет, інформації, яка загрожує життю, здоров'ю громадян України, пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом або порушення територіальної цілісності України, загрожує державному суверенітету, пропагує комуністичний та/або націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими та їхню символіку; 

- визначення механізмів регулювання роботи підприємств телекомунікацій, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів та інших підприємств, установ, організацій, закладів культури та засобів масової інформації, а також використання місцевих радіостанцій, телевізійних центрів та друкарень для військових потреб і проведення роз'яснювальної роботи серед військ та населення. 

Между тем, в документе не прописаны четкие нормы, по каким критериям будут судить, наносит ли информация вред; по чьему решению должно пресекаться ее распространение;  обязанность блокировки информации будет возложена только на СМИ или на всех операторов, провайдеров страны и т.п. По мнению опрошенных юристов, для ответов на эти и другие вопросы будут разрабатываться изменения законодательства. 

Еще до подписания Доктрины в официальной позиции об ограничении доступа  ИнаУ подчеркивала, что ассоциация категорически против введения технического механизма Интернет-цензуры под любым предлогом, и против всех законопроектов с формулировками "ограничение операторами доступа к определенным ресурсам сети Интернет".

А также перечислила вероятные последствия запуска механизма блокирования:

Выдержки: 

1. Для бізнесу та бюджету країни.

Цензура має запрацювати, а для цього потрібно розробити пакет документів та методичних матеріалів для ринку телекомунікацій України, та суміжних ринків, які визначатимуть правила роботи для галузі. Для операторів це означатиме  зміну своїх мереж: закупівля, встановлення і налаштування нового високовартісного апаратного та програмного забезпечення. Очікуваний термін та затрати на впровадження таких змін — півтора роки та $1 млрд доларів сумарно по галузі. 

2. Для визначення державних цілей.

З досвіду країн, що впровадили Інтернет-цензуру, відомо, що цензура завжди змінює цілі. Початкові цілі введення цензури, якими би вони не були, із часом забуваються. Перелік заборонених тем розширюється. Змінити перелік заборонених тем при наявності самого механізму цензури дуже просто, як ми бачимо на прикладі цензури мережі в Росії. 

3. Для розслідування правопорушень.

Всі сучасні технічні методи Інтернет цензури, навіть китайський “Золотий Щит”, дуже легко обходяться шляхом налаштування стандартного програмного забезпечення  ПК (VPN, TOR, Proxy тощо). Найважливішою особливістю всіх систем цензурування, що існують, є повна неспроможність заблокувати доступ тим, хто активно шукає доступу до забороненого контенту. Також всі ці механізми обходу цензури змінюють мережеві дані користувача. Для розслідування злочинів, що скоєні за допомогою Мережі, це означає значні ускладнення або навіть неможливість встановити особу, яка виконала певні дії у мережі.   

Єдиний напрямок, де Інтернет механізм цензури виявився ефективним, — обмеження кола розповсюдження інформації серед користувачів, які користуються популярними джерелами інформації та не бажають налаштовувати програмне забезпечення для обходу блокувань, тобто вплив на широку громадську думку та електоральні переваги населення за рахунок звуження кола розповсюдження “небажаної” інформації.

Зато в Доктрине предусмотрено финансирование механизмов реализации документа:

 - Кабінет Міністрів України забезпечуватиме здійснення інформаційної політики держави, фінансування програм, пов'язаних з інформаційною безпекою, спрямовуватиме і координуватиме роботу міністерств, інших органів виконавчої влади у цій сфері. 

- Для сприяння координації діяльності органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційного суверенітету України та взаємодії з іншими державними органами в інформаційній сфері у Міністерстві інформаційної політики України може утворюватися в установленому порядку допоміжний орган. 

Эксперты десятки раз нам рассказывали, что попытки блокирования информации в сети – «деньги на ветер». В данном случае, речь  не только о средствах из госбюджета (точнее из кармана налогоплательщиков), а и о расходах операторов, провайдеров, если на них возложат почетные обязанности блокирования.  

Впрочем, страна с огромным внешним долгом, зависящая от прихотей МВФ, наверное, может себе позволить спустить несколько десятков миллионов на разработку, внедрение и контроль, по сути, неработающего механизма блокировки.  

Но главный вопрос, как принятые нормы будут выполняться в нашей стране, нашими не коррумпированными чиновниками и правоохранителями. Доктриной обязанность мониторинга информполя возложена на Министерство информационной политики и СБУ (хотя, де-юре, данные ведомства уже давно имеют право выполнять эти функции). 

Пока же чиновники уверяют,  что посягательств на свободу слова в Доктрине нет. Соавтор документа, министр информационной политики Юрий Стець недавно заявил: «Загрожувати свободі слова можуть лише конкретні дії, і для цього не потрібні конкретні документи, тому й цей документ не є загрозою. Наразі жодної загрози свободі слова в Україні немає. Цей документ необхідний, оскільки є загроза інформаційному суверенітету. Вона існує, допоки існує агресія Росії проти України. Відповідно, цей документ спрямований на те, щоб запобігти цій загрозі. Оскільки складовою гібридної війни є інформаційна війна, на неї треба теж відповідати».

Эксперты уточняют детали. 

Алі Сафаров, юрист Центру демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ):

- Поєднання слів «інформаційна безпека» зазвичай означають обмеження інформації, свободи слова, свободи обміну думками. Держава може обмежувати цей процес, про це зазначає частина друга статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Але таке обмеження можливо виключно на основі закону, тобто саме Верховна Рада має регулювати підстави і процедуру втручання держави в реалізацію права на свободу слова. Указ Президента – це нормативний акт іншої юридичної сили, і якщо він обмежує існуючі в Україні права громадян – Європейський суд з прав людини, виходячи зі своєї практики, має визнавати втручання на основі цього Указу неправомірними, а Україна буде виплачувати постраждалому чималеньку компенсацію.

Проте аналіз Доктрини показує, що не зважаючи на гучну назву, документ має скоріше декларативний характер. В цьому документі вкрай не вистачає хоча б загального опису – як все це буде реалізовуватись державою? Що саме має виконуватись і хто конкретно буде відповідати за невиконання тих чи інших позицій?

Мають бути внесені зміни до чинного законодавства, можливо - розроблені додаткові закони. При цьому треба пам'ятати, що Україна є учасником Конвенції з прав людини і основоположних свобод, стаття 10 якої передбачає, що будь яке втручання держави у свободу вираження поглядів (у тому числі в мережі Інтернет) має бути врегульовано законом, мати належну мету і бути необхідним в демократичному суспільстві. Тож будь які зміни до українського законодавства мають відповідати вимогам міжнародних норм, до яких долучилася Україна. 

Доктрина не передбачає, якими саме методами буде здійснюватись припинення розповсюдження російської пропаганди. При цьому треба звернути увагу, що чинне законодавство України, зокрема Закони України "Про інформацію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" тощо - вже передбачають механізми недопущення розповсюдження шкідливої інформації. Блокування сайтів в Інтернеті розглянуто в Рішенні РНБО щодо кібербезпеки  і саме відповідно до цього рішення, а не відповідно до Доктрини, будуть розроблятись механізми блокування сайтів.

Александр Арутюнян, директор ООО "Паутина.NET":

- Доктрину воспринимаю, как политические заявления, которые рассчитаны на внешнего потребителя информации. Внутри нашей страны это работать не будет. Забрать свободу слова у людей гораздо сложнее, чем дать её.

Даже если  разработают законодательство, оно не будет работать, как и многие другие законы в Украине. В любом случае, мы держим руку на пульсе событий и готовы отстаивать права на свободу слова в Интернете. 

Игорь Дядюра, телеком-эксперт:

- В этом документе та же чушь, что и в решении «Об угрозах кибербезопасности государства и неотложных мерах по их нейтрализации».  Как только я где-то читаю  "украинский сегмент сети Интернет" - понимаю, что строят китайский вариант. Иначе не бывает. В Интернете нет  "сегментов" у нормальных стран, только - у диктатур.

А диктатура, как правило, начинается с таких деклараций о намерениях.  Путин тоже был няшечкой, начал с того, что забрал у Гусинского НТВ.

Когда закрывают СМИ - это очень, очень печально, но это только закрытие СМИ. А когда всем без исключения провайдерам приказывается: "вот этот сайт не должен быть виден", пресловутый "украинский сегмент" - это полный атас, железный занавес, стена, цензура полная.

Для чего на самом деле в нашей стране продвигаются подобные инициативы? Главное -  иметь возможность наехать на кого угодно. Считаю, этих лоббистов  не интересует страна. Только дерибан и свой карман.

Іван Пєтухов, голова Комісії УСПП з питань науки та IT:

- На мій  погляд,  сам факт  звернення  уваги  Президента на  питання інформаційної безпеки  в країні  добрий знак, якщо б  не  декілька  «але»....

По-перше, Президент   Порошенко   або не  усвідомлює,  або  не  розуміє,   що  цим  Указом він  в черговий  раз  визнає  збройну агресію  Російської Федерації  і  тим  самими  підписує  собі вирок...  вирок  за  знехтування  норм  Основного  Закону  України,   а саме статті 102  та пункту 20 статті   106  Конституції  України,  за якими  він  був  зобов'язаний ввести  воєнний  стан на  кордонах   з  агресором,  а  також  частини другої статті 157  Конституції  України,  яка  прямо  забороняє  йому  вносити  зміни  до діючої Конституції  в умовах воєнного  стану, і цей  факт  рано  чи  пізно  встане  по порядку денному.

По-друге,  дивує  той  факт,  що Укази (цей і попередній)  з'являються  на початку четвертого року  бойових  дій  в  умовах  жорсткої  державницької  кризи,  коли  завдячуючи неабияким  старанням  чинної  влади,  зубожілий   Українській  Народ  з останніх  сил  терпить  знущання  можновладців  і  ділить  залишки  заощаджень  між комунальними  платіжками та  фінансуванням  військових, що боронять  Схід України.

По-третє,  не  менш  цікавий  сам текст Доктрини. З одного  боку ставить за Мету  “ уточнення засад формування та реалізації державної інформаційної політики, насамперед щодо протидії руйнівному інформаційному впливу Російської Федерації в умовах розв'язаної нею гібридної війни”,  та  декларує що, “базується на принципах додержання прав і свобод людини і громадянина, поваги до гідності особи, захисту її законних інтересів, а також законних інтересів суспільства та держави, забезпечення суверенітету і територіальної цілісності України”. А з іншого боку,   в розділах 5  та 6  посилює  державний  контроль за  діяльністю  всіх суб'єктів  інформаційного  сектору,   зокрема  “ визначення механізмів регулювання роботи підприємств телекомунікацій, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів та інших підприємств, установ, організацій, закладів культури та засобів масової інформації....та колективного користування і передачі інформації через комп'ютерні мережі ....”  в умовах запровадження правового режиму воєнного стану!   Це що,  підготовка  до повсюдного  воєнного  стану,  коли  у народу увірветься терпець і він  його  введе,  як і колись  протягнув  злочинні  закони  від 16 січня  його попередник?! Та хіба  це йому допомогло?!  До речі,  з історії ми  також  знаємо,  що  навіть під час  другої  світової війни  диктатор Сталін  не вводив  загального  воєнного  стану!

Недарма ж кажуть,  що благими намірами вимощена дорога до пекла!

Тому по Станіславському — НЕ ВІРЮ, що у третю роковини війни Президент прозрів та рятує не свою офшорну та корумповану  владу і  свої статки, а нас всіх та Україну зокрема! Слава Україні! 

Александр Федиенко, глава Правления ИнАУ:

- Давайте начнем с уточнения понятий борьбы и ее методов. Однозначно хочу подчеркнуть: если мы идем в цивилизованное общество (в том понимании, которое описано в классической литературе, а это свобода действий), любая борьба и запрет в этом контексте - подмена понятий. Общество, живущее в информационном пространстве, должно иметь доступ к любой информации. Одновременно государство должно активно работать в информационном поле, создавая требуемый поток информации. А общество само определяет, что хорошо, а что плохо, исходя из информации.  Другое дело,  что оболванивать такое общество будет труднее.
Как показывает мой опыт, любой запрет и контроль никогда не давали результата. Вернее, давали ситуационное разовое решение. Но с увеличением различных типов запретов росли и модели, как их обходить. В итоге получаем бесконечную борьбу, в результате которой общество становилось крепче и умнее. Яркий пример - в СССР технически глушилась радиостанция "Голос Америки", тратились колоссальные деньги, менялись методы. Но кто хотел - без проблем ее слушали, включая и меня:). 
При этом, в СССР была и огромная машина идеологической пропаганды, которая информировала тогдашнее общество, что такое хорошо и что такое плохо, манипулируя умами людей. Да, и тогда это давало результат, но опять-таки ситуационный, просто было оттянуто время...
Сейчас мы живем в век такого технического прогресса, что любое техническое блокирование информации, не приведет к результатам. Нашей стране давно пора научиться создавать свои информационные контентные площадки, на спутнике, в интернете и.т.д.  Да, это колоссальные деньги, которые нужно выделять из бюджета.
Но нужно тогда прекратить пилить бюджеты под бурными лозунгами и параллельно создавать программы "державно приватного партнерства".
А техническое блокирование - ничто иное, как машина наказания операторов. Да, технические методы контроля существуют в некоторых странах. Позиция ИнАУ по этому вопросу была и есть однозначна – категорически против. 

- В Доктрине нет четких определений дальнейших механизмов ее реализации. Должны быть разработаны детальные законопроекты под Доктрину?  Какие нормы, на Ваш взгляд, в них стоит прописать, чтобы выполнение некоторых норм Доктрины не стало рычагом внедрения цензуры?

- Доктрины, Указы Президента - это не Закон, а позиция гаранта, он ее высказал, его право. Насколько помню, пока мы живем в конституционном государстве. Поэтому, исходя из указа, профильным структурам дано время на разработку требуемых регуляторных документов. Для того чтобы для отрасли все было понятно и прозрачно, мы должны принять самое активное участие в работе над этими документами. Должны быть разработаны законы, методики и т.д, по которым оператор будет потом работать. 
На мой взгляд, с учетом низкого доверия общества к существующим органам власти, должна оставаться норма, что все действия должны быть исключительно по решению суда.
Важно не допустить создания какой-то единой прослойки, которая будет продавать всем операторам эти самые черные чемоданчики по колоссальным ценам. Оператор сам должен определять, как технически ему выполнять то, что будет озвучено в законе и методике. 

- В нашей стране не редки случаи, когда под благим предлогом борьбы с террористами, распространением порно, игорным бизнесом и т.п. блокировали работу вообще не причастных к уголовному производству компаний,  их клиентов и контрагентов. По Вашему мнению, сейчас у СБУ появится еще один законный повод щемить СМИ и дата-центры? 

- Да, такие прецеденты были, когда СБУ приходила по статье о терроризме, а после передавала  дело в Нацполицию. Но бизнес у оператора уже был парализован.
Надеемся, что в последующем СБУ не будет опускаться до таких мелких базарных методов, а все же станет работать в том правовом поле, которое предписано по закону. 

Из последних меседжей и общения с сотрудниками профильных подразделений СБУ, у меня появляется надежда на то, что они не ориентированы на выполнение чьих-то заказов или уничтожение бизнес-климата в стране. А если на местах где-то будут прецеденты, пользуясь возможностью, обращаюсь к операторам, чтобы незамедлительно информировали ИнАУ о таких инцидентах.

Что ж, в течение нескольких месяцев должны будут созданы уточняющие законопроекты. Тогда станет ясна реальная суть нынешней декларации о намерениях.