Злякатися на все життя. Вчені виявили, як страх може застрягти в мозку людини

Здатність відчувати страх відіграє важливу роль у нашому житті — нам необхідно відчувати його, щоб визначити й надалі уникати обставин, які його викликають. Однак у деяких випадках реакції страху стають надмірними і продовжуються навіть тоді, коли в них більше немає сенсу, пише Sci Tech Daily.

Йдеться про певні стани, наприклад посттравматичний розлад (ПТСР) або інші розлади, пов'язані з тривогою, коли реакції страху надмірно збільшуються. В результаті це призводить до сильних занепокоєнь, а згодом може призвести до інвалідності.

Дослідники припустили, що те, як наш мозок опрацьовує страшні спогади, може впливати на нашу схильність до розвитку патологічних страхів.

У новому дослідженні вчені з Університету Лінчепінга у Швеції виявили біологічний механізм, який відповідає за зберігання спогадів про страх у мозку і те, з якою силою вони на нас впливають. Дослідники провели низку експериментів на щурах і вважають, що виявили нове розуміння процесів, які лежать в основі розладів, пов'язаних із тривогою та страхом. Крім того, вони виявили загальні механізми розвитку тривоги та алкогольної залежності.

Зазначимо, деякі частини головного мозку людини відіграють ключову роль в обробці спогадів, пов'язаних зі страхом. Наприклад, під час загрози наше мигдалеподібне тіло активується та взаємодіє з частинами лобових часток (префронтальною корою), які відіграють важливу роль у регуляції емоцій.

За словами керівника дослідження Естель Барбіє, давно відомо, що мигдалеподібне тіло та нервові клітини, які з'єднують з ними лобові частки, відіграють важливу роль у реакції на страх. Крім того, дослідникам відомо, що у людей з ПТСР, наприклад, та іншими розладами зв'язок між цими структурами мозку змінюється.

Однак довгий час для дослідників залишалися загадкою молекулярні механізми, які відповідальні за це. У цьому дослідженні вчені вивчили білок PRDM2, який пригнічує експресію безлічі генів. Результати дослідження показують, що рівні цього білка набагато нижчі за алкогольної залежності і в такій кількості вони призводять до гіперболізованої реакції на стрес.

У попередніх дослідженнях вчені вже помічали, що у багатьох людей тривожні стани та алкогольна залежність йдуть пліч-о-пліч. Тепер учені підозрюють, що це викликано одним і тим самим процесом, який лежить в основі цих станів.

У ході дослідження вчені також вивчили, як рівень білка PRDM2 впливає на обробку спогадів про страх. За словами Барбіє, вони з колегами виявили, що зниження рівня цього білка в результаті підвищує активність в зв'язку між мигдалеподібним тілом і лобовими частками — тобто фактично збільшує наші вивчені реакції на страх.

Вчені відзначають, що їм вдалося виявити біологічний механізм, який активізує пригнічення білка PRDM2 і тим самим гіперболізує спогади страху. Проте вчені поки що не знають спосіб, яким можна було б підвищити рівень цього білка.

За словами Барбіє, пацієнти з тривожними розладами можуть отримати користь від лікування, яке могло б послабити або повністю стерти спогади про страх. Проте вченим потрібно більше часу, щоб зрозуміти як можливо штучно підняти рівень білка PRDM2, що пригнічується.