Власть ищет пути тотального контроля над уанетом (обновлено)
На прошлой неделе стало известно о том, что Правительство готовится к принятию нового постановления, регламентирующего возможность отключения интернета в условиях, так называемых, чрезвычайных ситуаций. Как сообщает источник в Правительстве, Постановление КМУ по «организации оповещения об угрозе или возникновении чрезвычайных ситуаций и организации связи в сфере гражданской защиты» готовится к принятию без проведения общественного обсуждения.
«Магнитофоны» и «магнитные ленты» в современном законодательном творчестве МЧС
«Данный документ предполагает создание системы оповещения населения о чрезвычайных ситуациях через телекоммуникационные сети общего пользования. Кроме этого его нормы предполагают возможность выключения интернета путем установки специального оборудования, которое автоматически будет прерывать сигнал в телеком-сетях и давать свой сигнал», - сообщает Исполнительный директор ИнАУ Владимир Куковский. Эксперт также акцентировал внимание на том, что текст данной инициативы, разработанной Государственной службой Украины по чрезвычайным ситуациям, нигде не публикуется и не обсуждается общественностью.
Эксперты Украинского союза промышленников и предпринимателей также обеспокоены принятием документа в соответствующей редакции. В УСПП провели юридический анализ данной инициативы, результаты которой оказались не благоприятными для «законодателей» из МЧС.
«Документ не просто сырой и абсолютно противоречащий европейскому опыту и практике цивилизованных стран. Большинство его норм описывают мир устарелых и снятых с производства технологий. Не исключено, что его авторы использовали в качестве авторитетных источников учебники СССР. Это говорит, в первую очередь, о том, что инициаторы постановления, создавая этот документ, не обременяли себя необходимостью создания условий для позитивных последствий от его принятия. Что же касается более глубокого анализа данного постановления, стоит отметить, что документ несет в себе существенные коррупционные риски. Меня лично очень настораживает попытка подвести все офисы хозяйствующих субъектов в сферу действия данного Постановления для того, что бы потом можно было создавать новые условия для коррупционной деятельности», - анализирует вице-президент УСПП по вопросам IТ, Иван Петухов.
С тем, чтобы пролить свет на ситуацию с принятием этого тайного постановления мы обратились к народным депутатам, представляющим интересы ИКТ рынка в парламенте. Глава комитета ВРУ по вопросам информатизации и информационных технологий, «регионал» Валерий Омельченко, отказался комментировать данную ситуацию, ссылаясь на отсутствие его публикации в официальных источниках. Факт существования текста данного постановления и предоставление возможности ознакомиться с ним также не вызвал у депутата ни малейшего желания размышлять на эту тему.
Глава межфракционного парламентского объединения «За цифровое будущее», Ольга Белькова, сообщила изданию о намерении не допустить принятия документа в предложенной редакции.
«Как показывает опыт США и стран Европейского Союза, использование Интернет и других каналов связи для сообщения о чрезвычайных ситуациях является действенным и обеспечивает максимальное информирование населения. Однако, для достижения такой эффективности, необходимым условием является восприятие отношений между государством и операторами телекоммуникаций сквозь призму партнерства. Без этого аспекта любая норма может быть применена с целью давления на субъект хозяйствования. Поэтому предложенные в Положении методы взаимодействия между органами власти и операторами телекоммуникаций при информировании о чрезвычайных ситуациях, не могут быть поддержаны, ведь они повышают вероятность использования цензуры и выборочного применения норм законодательства к операторам телекоммуникаций», - считает Ольга Белькова.
Не все участники рынка разделяют опасения экспертов, считая, что данное постановление не несет явной угрозы развитию телеком-отрасли.
«Проанализировав проект, можно сказать, что на нашу деятельность он имеет влияние только в части требований ст. 29, 39 ЗУ «О телекоммуникациях» (в проекте это можно видеть в п. 46,49). Непосредственное влияние норм проекта в части организации оповещения направленно на субъектов, которые имеют объекты повышенной опасности, на которых и устанавливаются центры управления и системы оповещения. Системы оповещения проектируются, строятся и обслуживаются за бюджетные деньги и деньги собственников объектов повышенной опасности. Интернет и мобильная связь обозначены как одни из способов оповещения. Но ответственность за оповещения лежит на гидрометцентре, МЧС, дежурных государственных органах, гидростанциях и т.д. Операторы, провайдеры телекоммуникаций могут делать это согласно договору. Все требования к работе телеком-сетей отсылочные. В норме, относительно требования к оператору при размещении оборудования учитывать требования ДБНов в части выделения мест для аппаратуры системы оповещения – никакой угрозы не видно, так как это будет отображено в сервитуте, других договорах. Вопрос контроля присутствует, но и сегодня МЧС имеет обширные права в этой части по отношению ко всем, без исключения, предприятиям. Установка спецоборудования предусмотрена законодательством», - сообщила изданию руководитель отдела по связям с общественностью компании «Воля» Анна Михаэлян, ссылаясь на выводы юридического отдела компании.
«Такие проекты, в которых планируется задействование телефонной сети общего пользования, в обязательном порядке проходят обсуждение с экспертами рынка, и согласование со стороны НКРСИ и Госспецсвязи. Пока общественная экспертиза данного предложения МЧС, еще не закончена. Участники рынка будут обсуждать положения документа с представителями ассоциации Телас, и направят свои замечания и пожелания регулятору. Но, в целом, мы считаем, что оперативное оповещение населения об угрозах жизнедеятельности – важная задача, и надо находить оптимальные пути для ее реализации», - говорит Михаил Шуранов директор по корпоративным коммуникациям компании «Киевстар».
«То, что МЧС хочет использовать технические средства для оповещения населения о чрезвычайных ситуациях, это правильно. В ряде стран подобные системы оповещения работают. У мобильных операторов есть технические возможности для этого, в частности, услуга бродкаст. Если государство примет соответствующие нормативные акты, которые установят необходимость информирования населения при помощи этой услуги, технически реализовать это можно. Единственное, что может помешать, это если будет предпринята очередная попытка перенести все затраты на операторов. Поэтому позиция наша такова – мы с пониманием относимся к серьезной государственной задаче, готовы помогать ее решать, но процесс должен быть двусторонним, а затраты по обеспечению этой функции должны покрываться в том числе и государством», - считает директор по корпоративному управлению и контролю «МТС Украина» Олег Проживальский.
Михаил Пергаменщик, адвокат, старший юрист практики IT и медиа права АО «Юскутум»
«Прежде чем говорить о последствиях вступления в силу Положения по организации оповещения об угрозе или возникновении чрезвычайных ситуаций и организации связи в сфере гражданской защиты (далее – Положение) считаем целесообразным коротко описать нормы, которые предлагается принять.
Обеспечить оповещение об угрозе или возникновении чрезвычайных ситуаций призвана система оповещения, которая состоит из двух уровней. Первый уровень включает в себя общегосударственную, территориальную и местные автоматизированные системы централизованного оповещения.
Каждая из них создается и функционирует по вертикальному принципу, т.е. территориальная должна обеспечивать прием сигналов и сообщений от общегосударственной, а местная - от территориальной. Помимо этого они осуществляют оповещение разных субъектов.
Второй уровень состоит из специальных, локальных и объектовых систем. Тут главным критерием дифференциации является привязка к определенному объекту, эксплуатация которого требует особого режима безопасности. Проектом Положения предусмотрено создание специальных систем на следующих объектах:
- гидротехнических сооружениях Днепровского и Днестровского каскадов, гидроэлектростанциях, а также территориях, попадающих в зону катастрофического затопления в результате разрушения одной или нескольких плотин;
- вдоль магистральных аммиакопроводов, нефте- и газопроводов;
- на атомных электростанциях и территориях в 30-км зоне вокруг атомной электростанции.
Локальные системы оповещения должны будут функционировать на объектах повышенной опасности, в зону поражения которых попадают население или территории предприятий, учреждений, организаций. Объектовые системы оповещения создаются и функционируют на объектах повышенной опасности, зона возможного поражения от которого распространяется на их территорию, а также на объектах с массовым пребыванием людей.
Одним из нововведений является норма о том, что оповещение населения телекоммуникационными сетями общего пользования будет осуществляться в автоматическом режиме путем прерывания трансляции программ с помощью специального оборудования, устанавливаемого в аппаратных телерадиоорганизаций и на пунктах управления гражданской защиты Совета Министров Автономной Республики Крым, областных, районных и городских государственных администраций.
Также стоит отметить, что согласно Проекту Положения финансирование работ, связанных с проектированием, строительством, модернизацией специальных, локальных и объектовых систем оповещения, их эксплуатационно-техническое обслуживание должно производится за счет владельцев объектов повышенной опасности и других, не запрещенных законодательством, средств. На первый взгляд такая норма кажется логичной, однако, с точки зрения государственного управления, ее регуляторная эффективность достаточна мала. Ведь в Проекте Положения не предусмотрено никаких стимулов для владельцев объектов повышенной опасности.
Помимо этого, Проект положения содержит норму, согласно которой в отдельных случаях в зоне чрезвычайной ситуации решение об оповещении и доведении до людей уведомления принимает руководитель работ по ликвидации чрезвычайной ситуации или руководитель подразделения сил гражданской защиты, который прибыл в зону чрезвычайной ситуации первым (в случае отсутствия предыдущего). Но перечень таких случаев не определен. На практике это может привести к спорам о компетенции между должностными лицами и, как следствие, к невозможности принятий оперативных решений. В случае возникновения чрезвычайных ситуаций такая неразбериха может привести к нежелательным последствиям.
В целом, можно говорить о том, что данный проект Положения несмотря на то, что содержит ряд положительных нововведений, является «сырым». В нем достаточно много отсылочных норм, которые предусматривают принятие дополнительных нормативных актов. Кроме того, уровень юридической техники некоторых норм, явно требует качественной доработки».
Замечания и предложения Комиссии УСПП по науке и IT к проекту Положения по организации оповещения об угрозе или возникновении чрезвычайных ситуаций и организации связи в сфере гражданской защиты:
1. Абзац 2 пункту 1 проекту Положення з організації оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв'язку у сфері цивільного захисту (далі – Положення з оповіщення) стосовно визначення організації оповіщення не відповідає вимогам пункту 31 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс). Оповіщення це доведення сигналів і повідомлень органів управління цивільного захисту про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та населення, а не тільки до керівного складу зазначених органів та вжиття заходів захисту промислових i сільськогосподарських об’єктів.
Пропонуєтьсявнестизмінидоабзацу2пункту1,такихжезмінпотребуєпункти4,8Положеннязоповіщення.
2. Пункт 2 Положення з оповіщення передбачає не зрозумілу термінологію, яка в подальшому призведе до колізій норм законодавства та правової невизначеності у питаннях оповіщення. Зокрема, передбачений пунктом 2 Положення з оповіщення термін, що визначає «об'єкт з масовим перебуванням людей», передбачає віднесення до таких об'єктів «інших об'єктів з постійним або тимчасовим перебуванням у них від 50 та більше осіб, у тому числі орендована територія, об'єкти або приміщення суб'єктів господарювання, що розміщуються на території або всередині вищевказаних об'єктів».
В той же час, відповідно до ДБН В.2.5-56:2010, приміщеннями з масовим перебуванням людей є «Приміщення (зали і фойє театрів, кінотеатрів, зали засідання, нарад, лекційні, аудиторії, ресторани, вестибюлі, касові зали, виробничі тощо) з постійним або тимчасовим перебуванням людей (крім аварійних ситуацій) чисельністю більше ніж одна людина на 1 м. кв. приміщення площею 50 м. кв. і більше».
Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.2012 р. № 306 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки» до об'єктів з масовим перебуванням людей віднесено зокрема аеропорти, морські, річкові, залізничні та автомобільні вокзали республіканського та обласного значення, станції метрополітенів;
З огляду на вищевикладене, передбачене пунктом 2 проекту Положення визначення терміну «об'єкт з масовим перебуванням людей» в частині віднесення до нього інших об'єктів, незалежно від їх цільового призначення, а лише за ознакою перебування певної кількості людей не узгоджується з чинними нормами законодавчих актів та повинно бути доопрацьовано на предмет відповідності зазначеним нормам.
Додатковою обставиною, що вказує на необхідність виключення з визначення терміну «об'єкт з масовим перебуванням людей» суперечливих положень є те, що пунктом 17 Положення з оповіщення передбачено необхідність створення та функціонування на таких об'єктах об'єктових систем оповіщення.
В той же час, відповідно до пункту 22 чинного на даний час Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.1999 р. № 192, передбачено необхідність створення об'єктових систем оповіщення виключно на потенційно небезпечних підприємствах, на яких зона ураження не виходить за їх територію.
Пропонується внести зміни до пункту 2 Положення з оповіщення з урахуванням вимог законодавства та передбачити віднесення до об'єктів з масовим перебуванням людей виключно будівлі, які за своїм цільовим призначенням передбачають можливе масове перебування людей, а саме: будинки дошкільних, навчальних, культурно-видовищних i культових закладів, закладівдозвілля, лікувально-профілактичних закладів із стаціонарними відділеннями, закладів відпочинку та туризму, будинки-інтернати загального та спеціального типу, готелі,санаторії та спортивні споруди, ринки, аеропорти,морські,річкові,залізничнітаавтомобільнівокзалиреспубліканськоготаобласногозначення,станціїметрополітенів.
3. У пункті 3 Положення з оповіщення використовується термін «єдина національна система зв'язку (ЄНСЗ)», який був визначений Законом України «Про зв’язок», та втратив чинність на підставі Закону № 1280-IV від 18.11.2003. Діючий Закон України «Про телекомунікації» (далі - Закон) такого терміну не містить.
Питання доведення сигналів всіма наявними засобами зв'язку, мовлення, оповіщення, передбачене пунктом 4 Положення з оповіщення протирічить пункту 3 цього Положення.
Доцільновнестизмінитавикластипунктиувідповідностідовимогстатті30Кодексу,якийвизначаєвиключнийперелікшляхівтазасобівдлязабезпеченняоповіщення.
4. Пункт 6 та 20 Положення з оповіщення щодо фінансування не відповідає вимогам статті 93 Кодексу. Фінансування заходів у сфері цивільного захисту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів суб’єктів господарювання, інших не заборонених законодавством джерел.
Щодо спеціальних об'єктів зв'язку, відповідно до вимог частини 8 статті 29 Закону їх фінансування здійснюється за рахунок і в межах, передбачених Державним бюджетом України.
Пропонуєтьсявнестизмінидопункту3зурахуваннямвимогКодексутаЗакону.
5. Згідно з частиною 1 статті 1 Кодекс, відповідно до якого розробляється Положення з оповіщення, регулює відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
При цьому Закон встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій та визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.
Звертаємо увагу, що відповідно до частини 2 статті 5 Закону його дія не поширюється на телекомунікаційні мережі, що не взаємодіють з телекомунікаційними мережами загального користування, за винятком їх використання в умовах надзвичайної ситуації, надзвичайного та воєнного стану.
Закон визначає поняття операторів та провайдерів телекомунікацій та їх обов’язки. При цьому пунктом 10 частини 1 та частиною 2 статті 39 Закону лише на оператора покладаються обов’язки забезпечувати готовність своїх телекомунікаційних мереж до роботи в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану, в тому числі можливість оповіщення своїх споживачів у цих умовах.
Враховуючицедоцільнопункт7ПоложеннязоповіщеннявикластизурахуваннямвищезазначенихвимогКодексутаЗакону.
6. Пунктом 16 Положення з оповіщення пропонується віднести до складу локальних систем застаріле обладнання, що практично знято з виробництва, зокрема магнітофони та магнітні стрічки із записаними текстами звернень. Проте в обігу на цей час перебуває велика кількість різноманітного обладнання відтворення звуку та відео, що можуть використовуватися при оповіщенні.
Враховуючице,доцільновідкоригуватитекстзурахуваннямзагальноприйнятоїтермінології,атакожвимогчастини3статті30Кодексу,тавіднестидоскладулокальнихсистем:«пристроїдлязвуко-тавідеовідтворення,матеріальніносіїусіхвидівтехнологій,іззастосуваннямякихможназдійснитивідтвореннятекстівзверненьтаповідомлень,зафіксованихуфонограмахтавідеограмах, електронні інформаційні табло для передачі інформації з питань цивільного захисту».
Також доцільно відкоригувати пункт 26, виключивши з нього посилання про магнітні стрічки.
7. Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Закону взаємодія операторів телекомунікацій з органами державної влади та органами місцевого самоврядування стосовно отримання ними телекомунікаційних послуг здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства України.
Відповідно до вимог частини 7 статті 27 Закону оператори телекомунікацій, незалежно від форм власності, в першу чергу надають у користування на договірних засадах ресурси своїх мереж державній системі урядового зв'язку, національній системі конфіденційного зв'язку, органам з надзвичайних ситуацій, безпеки, оборони, внутрішніх справ України у порядку, встановленому ЦОВЗ.
Враховуючицедоцільновпункт23Положеннязоповіщеннявнестивідповіднікорективищодотермінологіїтанеобхіднідоповнення.
8. Частиною 2 статті 30 Кодексу визначено виключний перелік шляхів забезпечення оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій, зокрема централізоване використання телекомунікаційних мереж загального користування, у тому числі мобільного (рухомого) зв’язку, відомчих телекомунікаційних мереж і телекомунікаційних мереж суб’єктів господарювання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також мереж загальнонаціонального, регіонального та місцевого радіомовлення і телебачення та інших технічних засобів передавання (відображення) інформації.
Проте, шляхи доведення сигналів та повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій в пункті 24 Положення з оповіщення розробниками викладено на власний розсуд, з порушенням визначеною Законами про телекомунікації та телебачення і радіомовлення термінологією, і не відповідають вимогам Кодексу.
Одночасно звертаємо увагу, що згідно з Законом «Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами».
Закон визначає, зокрема статтею 56, лише питання адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет, який включає комплекс організаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресування, у тому числі серверів доменних назв українського сегмента мережі Інтернет, реєстру домену.UA в координації з міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет, спрямованих на систематизацію та оптимізацію використання, обліку та адміністрування доменів другого рівня, а також створення умов для використання простору доменних імен на принципах рівного доступу, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції.
Звертаємо увагу, що відповідно до частини 7 статті 27 Закону оператори телекомунікацій надають в користування органам влади ресурси своїх мереж.
При цьому згідно зі статтею 1 Закону «ресурси телекомунікаційних мереж це наявні в телекомунікаційних мережах кількість номерів (номерний ресурс), кількість і пропускна спроможність проводових ліній з металевими жилами, оптичними волокнами, радіоліній, каналів, трактів для передавання інформації, комутаційних станцій та вузлів, радіочастотний ресурс». Як ми бачимо ресурси Інтернет до цього терміну не входять.
До того ж відповідно до частини 1 статті 65 Закону при наданні телекомунікаційних послуг в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану оператори, провайдери телекомунікацій зобов'язані забезпечувати якісний зв'язок та оповіщення населення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1 Закону визначено наступні терміни пов’язані з терміном зв’язок:
безпроводовий доступ до телекомунікаційної мережі (безпроводовий доступ) - електрозв'язок з використанням радіотехнологій, під час якого кінцеве обладнання хоча б одного із споживачів може вільно переміщатися із збереженням унікального ідентифікаційного номера в межах пунктів закінчення телекомунікаційної мережі, які під'єднані до одного комутаційного центру;
голосова телефонія - обмін інформацією голосом у реальному часі з використанням телекомунікаційних мереж;
проводовий електрозв'язок - передавання і приймання інформації із застосуванням проводових ліній з металевими або волоконнооптичними жилами;
фіксований зв'язок - телекомунікації, що здійснюються із застосуванням стаціонарного (нерухомого) кінцевого обладнання.
Інтернет до таких визначень (термінів) Законом не віднесено.
Включення до пункту 24 Положення з оповіщення питання доведення сигналів та повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій за допомогою Інтернет не має сенсу і не відповідає вищезазначеним вимогам Кодексу та Закону.
Пропонуємовідкоригуватип.24враховуючивищевикладене.
9. Перший абзац пункту 27 Положення з оповіщення не в повній мірі відповідає вимогам законодавства.
Так, частиною 4 статті 30 Кодексу передбачено, що оператори телекомунікації, телерадіоорганізації зобов’язані забезпечити підключення технічних засобів мовлення до автоматизованих систем централізованого оповіщення з установленням спеціального обладнання для автоматизованої передачі сигналів та повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій.
Відповідно до визначення Закону України «Про телебачення і радіомовлення» технічними засобами мовлення визначено «сукупність радіоелектронних засобів та технічних пристроїв, за допомогою яких програми і передачі доводяться до споживачів», а «телерадіоорганізація - зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює або комплектує та/чи пакетує телерадіопрограми і/або передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення».
Звертаємо увагу, що термін «оператор телекомунікацій» у визначенні Закону «Про телекомунікації» є «суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж», але цей суб’єкт не має повноважень втручатись в питання пакетування телерадіопрограм і/або за власним розсудом змінювати встановлені за договором з телерадіоорганізацією питання передачі та розповсюдження їх за допомогою технічних засобів мовлення, зокрема переривання трансляції програм за допомогою спеціального обладнання.
Згідно з пунктом 4 частини 7 статті 42 Закону оператор телекомунікацій може здійснювати лише надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Крім того, відповідно до частини 4 статті 40, оператори телекомунікацій не несуть відповідальності за зміст інформації, що передається їх мережами.
Одночасно нагадуємо, що питання взаємодії телерадіоорганізації та операторів телекомунікації знаходяться в площині вимог Господарського Кодексу України, а для державних телерадіоорганізацій крім того Бюджетного Кодексу України та відповідних постанов КМУ щодо державного замовлення, і здійснюється лише на договірній та оплатній основі. Слід врахувати, що відповідно до вимог постанови КМУ від 13 липня 2004 р. №918 «Про затвердження Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм» у разі невиконання або неналежного виконання контракту виконавець сплачує штраф у розмірі облікової ставки Національного банку, а також відшкодовує збитки, яких було завдано невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань.
Враховуючивищезазначенезвертаємоувагунаневідповідністьпершогоабзацупункту27Положеннязоповіщеннявимогамзаконодавстватапропонуємовикластийогоу наступній редакції:
«Оповіщення населення технічними засобами мовлення здійснюється в автоматичному режимі шляхом перериванням трансляції програм мовлення за допомогою спеціального обладнання, що встановлюється в апаратних телерадіоорганізацій, а також на пунктах управління цивільного захисту Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, районних та міських державних адміністрацій».
10. Четвертий абзац пункту 27 Положення з оповіщення не відповідає вимогам законодавства, зокрема частині 7 статті 27 Закону щодо надання у користування ресурсів своїх мереж на договірних засадах, статті 93 Кодексу щодо фінансування заходів у сфері цивільного захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів суб’єктів господарювання, інших не заборонених законодавством джерел та вимогам Господарського Кодексу України, крім того є дискримінаційним по відношенню до п’ятого абзацу цього пункту та потребує коригуванню.
Пропонуєтьсявнестизмінидо4абзацупункту27зурахуваннямвищезазначеного.
11. Враховуючи вимоги пункту 16 частини 1 статті 15, частини 7 статті 27, статті 29 та частини 2 статті 65 Закону, а також вимоги Кодексу, доцільно:
- частину 4 пункту 33 Положеннязоповіщеннявикласти у наступній редакції:
«4) До суб’єктів, які здійснюють керівництво та управління технічними засобами, які використовуються при оповіщенні про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій відносяться:
уповноважені особи спеціальних комісій з ліквідації надзвичайної ситуації;
національний центр оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій України;
уповноважені особи операторів телекомунікацій, телерадіоорганізацій, підприємств, установ та організацій;
відповідальні за зазначені заходи районних державних адміністрацій та виконавчих органів міських рад;
керівники оперативно-рятувальної служби цивільного захисту;
керівники аварійно-рятувальних служб (формувань), спеціалізованих аварійно-рятувальних служб i відповідних служб міських та районних відділів головних управлінь (управлінь) МВС (до здійснення реконструкції, модернізації існуючої системи централізованого оповіщення) в Автономнiй Республіці Крим, областях, містах Київ та Севастополь.
В умовах надзвичайних ситуацій оператори телекомунікацій з метою оповіщення та забезпечення телекомунікаційними послугами учасників ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, відбудовних робіт та здійснення відповідних заходів Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування за погодженням із ЦОВЗ можуть установлювати тимчасові обмеження в наданні телекомунікаційних послуг споживачам до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій».
- пункт 46 Положеннязоповіщеннявикласти у редакції:
«Для управління суб’єктами забезпечення цивільного захисту в мирний час та на особливий період використовуються ресурси телекомунікаційних мереж загального користування, державної системи урядового зв'язку та національної системи конфіденційного зв'язку.
Забезпечення та оперативно-технічне управління телекомунікаційними мережами загального користування всіх операторів телекомунікацій в умовах надзвичайної ситуації здійснюється Національним центром оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій України, який створюється відповідно до Закону України «Про телекомунікації», у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Взаємодія операторів телекомунікацій з Національним центром оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами України здійснюється на договірних засадах у порядку та відповідно до умов Типового договору, що затверджуються ЦОВЗ».
12. В порушення норм Кодексу, Господарського Кодексу України, Закону, незважаючи на те, що згідно ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, пунктом 48 Положення з оповіщення передбачено включення операторів телекомунікацій i телерадіомовні організації незалежно від форм власності та підпорядкування до складу територіальних спеціалізованих служб цивільного захисту зв'язку та оповіщення, що створюються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Як вбачається з рішень Конституційного Суду України від 28 жовтня 2009 року у справі № 28-рп/2009 та від 17 лютого 2010 року у справі № 6-рп/2010 органи державної влади, керуючись у своїй діяльності законами при врегулюванні у своїх актах відповідних питань, не можуть змінювати, доповнювати чи розширювати зміст цих законів.
Пропонуєтьсявнестизмінидопункту48зурахуваннямвищезазначеного.
13. Питання надання телекомунікаційних послуг в умовах надзвичайних ситуацій визначено статтею 65 Закону.
Тому,пункт49