Іван Малкович про дитячий електронний контент в уанеті

Іване Антоновичу, розкажіть про дитячий сегмент українського електронного контенту сьогодні і перспективи його розвитку в уанеті.

Я не великий знавець цього, але знаю, що дитячі електронні книжки в Україні з’являються. Це вже великий крок. І та книжка, яку ми видали – «Вовченятко, яке запливло далеко в море» – яскраве тому підтвердження. Всі, хто її бачив, погоджуються, що нічого кращого ще не бачили. Ця книжка розкішна за своїми малюнками – тут всі герої живі.

Наскільки складно зробити якісну інтерактивну дитячу книжку?

Софія Ус – художниця, що малювала її, працювала над малюнками три роки. Ми озвучили книжку трьома мовами, а після доопрацювання, у книзі з’явиться і ефект караоке. Тобто, дитина зможе читати по складам, слідуючи за текстом. На ілюстраціях книжки дітки можуть грати в ігри, розмальовувати картинки та складати пазли. Складність батьки обиратимуть для кожного віку самостійно.

Думаю, що саме ця книжка на українському ринку є кращою, незважаючи на те, що є й кілька інших, теж хороших, але не настільки якісних, як ця.

Більше того, кожна наступна з книжок, які ми запланували зробити, буде інакшою. Я ніколи не робив ні з чого конвеєра, тому і тут збираюся постійно експериментувати. Ясно, що це не прогнозує фінансових успіхів, але я ставлю на творчий момент, хочу, аби й мені було цікаво.

Вперше я протестував її, коли летів до Америки. Біля мене сиділа дівчинка років 3-3,5 і вже за кілька годин перельоту було помітно, що вона починає нудьгувати. Я вирішив запропонувати їй цю книжку. Дитина три години не відривала від неї очей. Тоді я зрозумів, що це справді може зацікавити кожну дитину.

Чому спершу книжку озвучили саме англійською мовою?

Це не умисно вийшло. Але у нас є і російська, і українська версія.

Як гадаєте, яке майбутнє у дитячої електронної книжки в Україні?

Вона обов’язково буде розвиватися. Втім, вона мусить іти в ногу з законодавством, з широкою суспільною дискусією про авторські права. Ви ж знаєте, що наші люди хочуть мати усе за безцінь, а так не буває. Якщо за кордоном у людей не має навиків щось безкоштовно незаконно скачувати, то у нас не має навиків щось купувати. Не можна робити якісні електронні книжки – безкоштовними.

Якось Ви казали, що відчуваєте тривогу за долю друкованої книги. Чи можуть сьогодні-завтра українські видавці грамотно перейти в онлайн без втрати коштів?

Не обов’язково переходити – це паралельний хід. Друкована книга буде завжди, як театр та кіно. Хіба що людство переселиться на іншу планету і з Землі не можна буде взяти паперових книг. Тільки у цьому разі усі знання людства можна буде перенести на електронних носіях. Це реальність не найближчого часу, але я вважаю, що електронні книжки саме передвісники цього.

З іншого боку, думаю, що від розвитку електронної книги покращуватимуться й паперові: вони будуть дорожчими, з кращими і витривалішими сторінками. Але, головне, створювати якісні книжки: не важливо паперові чи електронні.

Як розвивається Ваш книжковий інтернет-магазин? Українці вже дозріли до купування книг через мережу?

Ні, ще не зовсім дозріли, але справа йде до цього. З року в рік, з місяця в місяць замовлень стає більше. Але, слід зауважити, що купівля книжок через інтернет, навіть у Сполучених Штатах, складає близько 8-10%. У Німеччині та інших країнах ще менше.

Скільки часу Ви витрачаєте на інтернет? Що Ви там зазвичай шукаєте?

Я не багато часу онлайн. Заходжу в Інтернет лише для того, аби відпочити від книг.

Переважно дивлюся новини. Я захоплююся великим тенісом, тому, час від часу, переглядаю турнірні таблиці і матеріали пов’язані з цим. Заходжу на культурні, мистецькі та літературні сайти. Втім, мене не має ні у Facebook, ні у Twitter. На щастя, у мене не має на це ні часу, ні охоти.