У Криму зникла головна редакторка кримськотатарського дитячого журналу
В окупованому Криму зникла головна редакторка кримськотатарського дитячого журналу "Арманчыкъ" 61-річна Едіє Муслімова. З вечора 21 листопада вона не виходить на зв'язок. Наразі її особистий та робочий телефон вимкнено. Авто Едіє досі стоїть біля будинку. Родичі звернулися із заявою в окупаційну поліцію і почали пошуки.
Як розповіла її племінниця Ельзара Муслімова, востаннє вона говорила з Едіє вранці 21 листопада.
"Ми поговорили з нею і вона сказала, що зараз закінчить деякі справи по дому і виїжджає із Сімферополя з вулиці Київської в напрямку міста Судак у село Сонячна Долина до своєї матері", — наводить слова племінниці громадській організації "Кримська солідарність".
"Арманчыкъ" — єдиний глянцевий дитячий журнал кримськотатарською мовою. Він видається на півострові з 2011 року і виходить щомісяця.
За словами Ельзари, матері Едіє Муслімовій 91 рік. Вона потребує опіки доньки та сторонньої допомоги. У літньої жінки інвалідність першої групи за здоров'ям. О 18:00 вона зателефонувала Ельзарі та сказала, що Едіє досі немає.
"Бабуся не додзвонювалася до неї вже з 16:00. Навіть о 15:00 їй дзвонили племінники, але вона вже була не на зв'язку. Я почала телефонувати. У неї два телефони (робочий і звичайний свій), обидва телефони вимкнені. Ніякого зв'язку немає: ні Telegram, ні WhatsApp, ні Viber", — додала племінниця.
Ельзара Муслімова вже звернулася із заявою в окупаційну поліцію, а також готує заяву в "прокуратуру" Криму і фсб.
Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял на другій міжнародній конференції "Crimea Global. Understanding Ukraine through the South" розповів, що сьогодні жоден громадянин у Криму не може відчувати себе у безпеці та бути впевненим, що у разі потреби він зможе захистити свої права та своє життя.
"Терор проти кримців продовжується і після 10 років війни", – зазначив він.
Жителі Криму, за його словами, змушені жити в атмосфері страху та підозри, кризи довіри один до одного, змушені вчиняти дії проти власної волі під тиском російської влади. Наприклад, брати участь у незаконних виборах, підтримувати війну чи виходити на політичні пропагандистські акції.
Источник: intent.press