Прикордонні з російським Калінінградом литовські регіони готуються до війни
Урядовці та місцеві жителі готові, якщо Литва вступить на боці України у війну з росією, в них домінує почуття стійкості.
Віштитіс знаходиться на кордоні з Калінінградською областю – сильно мілітаризованим російським ексклавом, що межує з Польщею та Литвою, де російські військові, зберігають ядерну зброю.
Місцеві мешканці досить часто бачать зі своїх будинків російських прикордонників, які патрулюють кордон.
«Ми купаємося в озері всього за 10 метрів від колючого дроту. Іноді ми чуємо, як прикордонники з російської сторони включають музику. Коли це трапляється, ми влаштовуємо барбекю і танцюємо під музику, яка лунає з вежі», — каже працівниця заводу Ірина Скучас.
Життя біля кордону
Ірина та її чоловік Гедимін близько 20 років мирно співіснували зі своїми російськими сусідами.
«росіяни ніколи нам нічого не робили», — каже вона.
«Але коли закрили кордон з росією, з російської сторони перестали везти багато більш дешевого будівельного матеріалу. Так, наприклад, цвяхи, якими ми свердлимо стіни чи підвішуємо електричні шнури, зараз коштують утричі дорожче, тому що їх завозять з Європи, а не з росії».
Її місто розташоване на північно-західному краю Сувальської щілини – 100-кілометрової (62-мильної) стратегічної ділянки вздовж литовсько-польського кордону, що з’єднує російський Калінінград з Білоруссю.
Експерти називають його «найнебезпечнішою ділянкою на Землі».
Але місцеві жителі – багато з яких пережили і добре пам’ятають радянські часи – вважають це твердження смішним.
«З усіх боків усі використовують слова, що нагнітають страх. Такі прості люди, як ми, дійсно бачать це з іншої точки зору», — каже місцевий житель Гедімінас. «Вони кажуть, що ми зараз у стані війни, але це не те, що ми бачимо тут».
Після того, як москва почала війну проти України, Литва ввела санкції ЄС та закрила свої кордони для росії. Литовські військові також готувалися до будь-якої потенційної російської агресії.
«Ми повинні почати думати так, ніби ми живемо у війні», — сказав 8 жовтня міністр оборони Литви Арвідас Анушаускас журналістам у невеликому центральному містечку Рукла.
Наприкінці вересня Сили швидкого реагування Литви, створені у 2014 році, які складалися з двох бойових груп, також були приведені в стан підвищеної бойової готовності після наказу путіна про часткову мобілізацію.
Проте, приблизно за 90 км від Ірини та Гедимінаса на південному краю Сувальської щілини, 24-річна Нерінга Кілмеліте поділяє подібну думку.
Нерінга живе в Капчямієстісі, селі біля білоруського кордону, яке також було точкою конфлікту під час минулорічної прикордонної кризи, де деякі переміщені особи, які прибули з Білорусі, проживають у місцевій школі.
«Тут просто живеш день за днем, не плануючи щось наперед. Це литовський менталітет», — каже Нерінга, яка повернулася до Капчямєстіса, щоб народити сина Йоріса.
«В Алітосі, де я жила раніше, я вже бачила, як регулярно проїжджає бронетехніка, тому це частина мого повсякденного життя», – додала вона.
Вступ до армії
Багато друзів Нерінги приєдналися до армії чи добровольчих формувань, як-от Литовський союз стрільців, коли в лютому почалася повномасштабна російсько-українська війна.
За даними Союзу, цього року до нього надійшло ще тисяча запитів на приєднання. Один волонтер розповів, що лист очікування триває два з половиною роки.
У 2015 році в Литві після російської анексії Криму в 2014 році відновили обов’язкову військову службу.
Призвані наразі навчаються в новосформованому бойовому підрозділі під керівництвом Німеччини в Руклі.
Бригада була створена після саміту НАТО в Мадриді, на якому було переглянуто оборонне планування в Балтії для відбиття будь-яких атак у режимі реального часу.
«Одне можна сказати напевно. Нинішня ситуація означає, що нам потрібно робити більше разом», — сказала журналістам міністр оборони Німеччини Крістін Ламбрехт під час урочистого відкриття постійного німецького командного центру в Руклі.
Підготовка цивільних
У столиці Литви Вільнюсі Вайдотас Урбеліс, політичний директор міністерства оборони, заявив, що його країна щорічно призиває 4000 нових призовників.
«Найгірший сценарій — це велика війна в Європі, і є певні ознаки, що це може статися. Ніхто не може передбачити, що зробить путін. Ми повинні переконатися, що військові готові. Це означає збільшення живої сили та резервістів», – сказав він.
«У військовому плані ми не розрізняємо білоруських чи російських військових. Лукашенко не контролює свою армію, це просто продовження путіна та росії», – додав він.
«Це стара приказка з римських часів: якщо хочеш миру, готуйся до війни».
Крім оборонної тактики, щоб допомогти мирним жителям, МВС також опублікувало карту з укриттями та безпечними будівлями для використання в разі надзвичайної ситуації.
Деякі цивільні пішли ще далі.
Вітас, колишній 40-річний військовий, воскресив покинутий бункер Другої світової війни.
За малоймовірного сценарію нападу на Литву він піде туди.
«Це не захистить мене від сучасної бомби. Зброя сьогодні надто складна», — сказав він в інтерв’ю.
«Але товсті стіни бункера забезпечили б певний захист від радіації, хоча, ймовірно, ні, якби поблизу була скинута ядерна боєголовка. Я не думаю, що ми будемо у безпеці, якщо це станеться».
Тим часом інші, як-от 33-річний Павел Андрул, зайняли відносно спокійнішу позицію.
«Це десь у ДНК європейців — не боятися», — каже Андрул, який живе в польському місті Сувалки.
«Занепокоєння щодо цього російського агресора постійно присутнє в польському суспільстві», – додав він.
Сувалки, відомі своїми мальовничими ландшафтами, синагогами та церквами, є мультикультурним місцем.
Але суперечлива історія Польщі з радянським союзом закарбувалася в свідомості місцевих жителів Сувалків.
«Поляки тут не люблять росіян. Вони не забули таких масових вбивств, таких як Катинь», – додав він.
Катинська різанина 1940-х років сталася, коли Польща перебувала під радянською владою, і спричинила масові страти тисяч польських офіцерів.
Андрул підкреслив, що якщо росія вторгнеться в сусідів Польщі та націлиться на міста, які всіяні Сувалкською щілиною, Варшава втрутиться на допомогу.
«Це справа Польщі», — сказав він.
Нерінга поділилася подібним почуттям.
«Я впевнений, що інші країни допоможуть, якщо росіяни прийдуть сюди. Не будемо робити вигляд, що Литва може захистити себе від вторгнення», — сказала вона.
У двох кроках від будинку Нерінги 70-річний Йонас Сукдітіс та його 68-річна дружина Віда спостерігали за війною в Україні на своєму телебаченні.
Коментуючи останні погрози президента росії путіна щодо України та інших країн НАТО, Йонас каже: «Ми лише маленькі шматочки. Шахові фігури, справді. Щоб більші держави вели конфлікт одна проти одної».
Він підкреслив, що «війна» була в їхній крові і що він та його дружина були готові до будь-якої надзвичайної ситуації.
«Ми бачили стільки всього в історії, що у нас є підвал, куди ми могли б піти, якщо на нас будуть падати бомби. У підвалі повно їжі та інших корисних речей, — сказав він, гладячи кота.
Страх перед війною, як і багато років, для місцевих жителів, які жили у колишньому срср, є далеким і потайним занепокоєнням.
Для багатьох, як-от Ірина, більше занепокоєння полягає в тому, що політична риторика та розпалювання війни беруть верх, а уявлення стають реальністю.
«Ми пережили стільки цієї невизначеності протягом історії», — каже Ірина. «То чому хвилюватися? Якщо почнеться війна, то почнеться війна».
За матеріалами: Al-Jazeera