Після конфлікту із сусідкою у Viber-чаті військовий пішов до суду: як ВС оцінив емоційні висловлювання у чаті сусідів
У справах про захист честі, гідності та ділової репутації суди дедалі частіше оцінюють повідомлення, поширені у месенджерах.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 1 липня 2026 року у справі № 370/866/25 розглянула спір про захист честі, гідності та ділової репутації у зв'язку з повідомленнями, опублікованими у Viber-чаті мешканців села.
Обставини справи
Позивач та відповідачка є сусідами. Між ними виник тривалий конфлікт через собак, яких утримувала відповідачка.
У Viber-чаті мешканців села, де перебувало 143 учасники, відповідачка опублікувала низку повідомлень про конфлікт із сусідом, зокрема зазначала, що він налаштовує проти неї інших мешканців, провокує собак, влаштовує їй терор, зробив постріл у її бік, погрожує зброєю, обзиває її та «приховується під маскою героя».
Позивач, який є військовослужбовцем, вважав, що ці повідомлення стосуються саме його, хоча ім'я у повідомленнях не зазначалося, та просив їх спростувати, а також стягнути 200 тис. грн моральної шкоди.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов, однак апеляційний суд скасував це рішення та відмовив у задоволенні позову повністю. Позивач оскаржив постанову до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
ВС нагадав, що підставою для втручання у право на свободу вираження поглядів, для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність обставин.
Суд зазначив, що одним з основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з'ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Підлягає врахуванню зміст поширеної інформації, її значення для суспільної дискусії, особа, відносно якої поширена інформація, достовірність інформації, наслідки її поширення.
Для захисту честі, гідності та ділової репутації суду необхідно чітко визначити предмет доказування у справі і що саме було предметом поширення інформації, тобто, чи є об'єктивні підстави для відповідальності за статтею 277 ЦК України.
Для цього слід було визначитися з діями, явищами, фактами, на які направлена інформація, а також безпосередній чи опосередкований характер мають ці дії, явища, факти з особою позивача.
Тобто, поширена інформація від імені автора стосується безпосередньо особи позивача, чи цим самим опосередковано висвітлюються події, що стосуються позивача, у суспільному, колективному житті через призму думок автора. Це можливо зробити лише проаналізувавши весь контекст поширеної інформації, а не «вирвані» з нього терміни.
Суд зазначив, що особисте трактування отриманої з інших джерел інформації в формі коментаря є оціночним судженням, а не твердженням, тому не може бути ані спростоване, ані підтверджене.
ВС вказав, що для того, щоб відрізнити фактичне твердження від оціночного судження, необхідно враховувати обставини справи і загальний тон висловлювань, маючи на увазі, що твердження щодо питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не констатацію фактів.
Якщо твердження є оціночним судженням, має існувати достатня фактична підстава для його підтвердження, інакше воно буде надмірним.
Сама лише різка форма висловлювання не є перешкодою для віднесення певного висловлювання до оціночного судження. Певні висловлювання не можуть бути спростовані за позовом про спростування недостовірної інформації.
Оцінюючи обставини цієї справи, Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про необхідність аналізу всього змісту повідомлень та контексту конфлікту між сторонами.
ВС зазначив, що суд апеляційної інстанції достатнім чином дослідив зміст оспорюваної інформації, тематику та контекст її викладу, надав належну оцінку балансу конкуруючих прав та інтересів сторін та дійшов мотивованого висновку, що поширена відповідачкою інформація у групі (чаті) у месенджері Viber не підлягає спростуванню.
Апеляційний суд обґрунтовано вважав, що поширена відповідачкою інформація відноситься до категорії оціночних суджень і дає можливість мешканцям села проаналізувати її та сприйняти зміст цієї інформації згідно з власними суб'єктивними переконаннями.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду — без змін.
Суд підтвердив, що під час вирішення спорів про захист честі, гідності та ділової репутації визначальне значення має не окрема фраза, а загальний зміст і контекст поширеної інформації. Якщо повідомлення становлять оціночні судження, навіть за умови їх різкого чи емоційного характеру, вони не підлягають спростуванню, а за відсутності порушення особистих немайнових прав немає і підстав для відшкодування моральної шкоди.
Источник: sud.ua